Таємниче зникнення

.

Отже, ми з Одаркою дивилися з кухні, тобто дивилася я, Одарка більше слухала, встигаючи готувати добавку борщику. Мирослав ще вранці пояснив, що «У-Пирятин»  має честь приймати у себе голів двох старовинних вогнезміїних кланів, що хочуть об’єднати виробництво шкір та виробів із шкіри.

Одна родина скуповує вогнезміїні шкіри після линяння, зміцнює основу та продає їх за нові колекціонерам в усіх кінцях світу. Який сміливець, мандрівник чи правитель не схоче повісити на стіну чи постелити під ноги шкуру вогнезмія! Не кажучи вже про навчальні посібники для магічних закладів та козацьких шкіл.

Інша родина співпрацює з різними фермами та бійнями. Вогнезмії люблять бараняче м'ясо, і безліч стрижених шкір раніше просто викидалися. Занадто їх багато! Але якщо не лінуватися, скуповувати їх за безцінь, обпікати до гладкості і виробляти як звичайну шкіру, можна розбагатіти.

Тепер родини вирішили об'єднатися, щоб у спільній мережі продавати шкіряні вироби на будь-який смак, аж до цільної шкіри вогнезмія! Чудова реклама! Але зараз, наскільки я зрозуміла, велося не лише про бізнес, а про весілля! Цікавенько…

Тобто угода «Змієшкіра» — шлюбний контракт! Якщо нам пощастить, заручини або навіть весілля, вони можуть відзначати тут, в «У-Пирятині»! Оце так борщик заварився! А якщо молодята лишаться у нас в готелі на вікенд? Ого! Сподіваюся, що ми відчуємо прибуток після злиття сімейних виробництв, так і хочеться сказати «на власній шкурі»!

От тільки, де закохана парочка? Батьки запевняють, що зовсім не нервуються, але самі вже майже вогнем дихають! Вогнезмії запізнень не люблять, це я вже знаю. Так у Чаропедії пишуть! А раптом щось трапилося? Сподіваюся, нас не зроблять винними? Знайти наш шинок просто, а проминути складно, отже…

Пан Хмара провів до нас ще й дзвоник біля хвіртки. Почувши, що хвіртка відчинилася, я прожогом вилетіла через чорний хід на паркову… Ет, прогавила!

Якась пані у багряній сукні з довгим шлейфом — «хвостом», бігцем чухала в шинок. Тільки «хвіст» майнув на сходах. Мабуть, таки боїться, що борщик вже увесь з’їли!

Не щастить мені сьогодні! Треба було скласти і власний гороскоп. Опівдні я пропустила приземлення вогнезміїв, а так хотіла подивитися! Політ у них безшумний, от я й проґавила! Передчуття, чомусь, не спрацювало. Побачила тільки, коли пан Хмара відчиняв гостям двері. У шинок вони входили, вже у людській подобі, скинувши обличчя зміїв. А так що, люди як люди. Один високий, майже як пан Хмара, тільки худорлявий, інший нижчий і товстіший. Обидва у зелених ділових костюмах із довгими «хвостами». Високий це Змікентій, а нижчий Змісиль. Їм сподобався борщик, а мені навіть у залу носа висунути не можна! Як я вмикатиму свою чарівність, щоб святкували заручини у нас?

Мирослав взагалі сказав, що обід вогнезміїв – моя шалена ідея, а особисто він носа з своєї кімнати не покаже! Його вітчим (той, хто вивчав вулкани) теж ігнорував правила безпеки знайомства з вогнезміями. І що з того вийшло?

— Панове, сталося щось жахливе! Змілуна зникла! — я ледве встигла добігти до екрану на нову «серію» за участі нової гості.

— Тобто, Зміліно, як то зникла? Ви летіли разом? А де ж Зміден?

— Гадки не маю, де ваш дорогоцінний синочок! — роздратовано відповіла вогнезміїха. — Мене більше цікавить де наша дочка? Твоя дочка, Змікентію! Ми вчасно вилетіли, а коли піднялися над річкою, пірнули у хмару, і все! Змілуну немов корова язиком злизала! Чисте небо на милю довкола, ні тіні вогнезмія! Що це означає?

— Не думаєте, панно Зміліно, що наші майбутні молодята просто пожартували? Згоден, негідний жарт. Але ж вони ще дурні закохані діти! Посперечаємося, що…

— Якби так, пане Змісилю, я б зараз не була на межі пожежної тривоги! Жаль вас розчаровувати, але наша Змілуна навіть бачити вашого Змідена не бажає! Її дуже розчарували його шашні з тією кралечкою з родини Вишнезміїв! Гірше, якщо Зміден викрав нашу донечку, щоб отримати викуп! Кажуть, у нього величезні борги! Яке горе, Змікентію!

— У чому річ, що я чую? У них сварка? Які борги? Зміден не має гральних боргів, це питання честі! За чесні наміри мого сина я відповідаю!

— Тобто, особливих стосунків з Вишнезміями ви не заперечуєте? — волала вогнезміїха.

— Нісенітниця! Звідки цей наклеп? Хто розпускає чорні чутки напередодні заручин?

— Вочевдь, той, кому невигідна наша угода! Заспокойтеся! Моя дочка зникла! Зніміть із себе підозри у подвійній грі тим, що допоможете якнайшвидше її знайти!

— Я весь до ваших послуг! Мені потрібно зв'язатися із сином та агентами. Я розберуся, хто роздмухує вугілля у моїй печі! Гей, козаче! У вашому заповіднику, де бігають лицарські зайці, ловить вогнезміїний радар? Куди вийти? На задній двір? Дякую!

— Я теж викликаю сищиків, дорогенька. А ти поки з’їла б тарілочку гарячого борщику, чудово охолоджує пристрасті! А втім, яка тепер різниця, обід безнадійно зіпсований! Грх-р!

Гей-гей, куди ж ви… Ось тепер я нічого не бачу, бо срібна тарілка показувала лише залу. Оце так поворот! Я що ж, даремно крутила стільки локшини для борщу? На мою думку, ми наготували її кілька кілометрів! А їм зовсім не до обіду? Ганьба! Викрадати наших гостей це занадто. Я добра дівчинка, але дізналася б, хто це влаштував... він би пошкодував!