Суперечка про угоду

.

Нашу куховарку вимога догодити вогнезміям анітрохи не збентежила.

— А чого там уміти, господине? Звари добри борщик, тільки жирніший за все, що люблять люди. Заміси тісто на локшину, та й крути її, наче мотузку для стрибків, витягуй… У тебе, панно, в дитинстві скакалочка була? Крутити вмієш?

— Еге ж. І довго так крутити?

— Поки цілий моток тонкого шнура з тіста не витягнеться. Це буде локшина для вогняного борщу. А решта — все як годиться: бурячок, капустка, присмажена морква, цибулька, томатна паста тощо. Тільки м’ясце взяти треба взяти з салом, свинину чи баранину, а краще — те, і те. І ще додати курдючного баранячого сала, та пряних трав і побільше перчику! Вогнезмії — вогнем дихають, то правда, і характер у них оманливий. Лише прикидаються холоднокровними, а самі люблять що гарячіше!

— У замовленні вказано, що це діловий обід, якісь перемовини, — попередила я. — Вони бажають тільки одну гарячу страву, закуску і напої, які не відволікають від бесіди.

— Отже, кавова медовуха для них якраз! І без грушевого узвару з чебрецем — нікуди. Вони його і розпеченим у саму спеку п'ють, і крижаним на морозі, тут не вгадаєш! Скільки вогнезміїв, стільки рецептів узвару. Та не турбуйся, панно, локшину крути тонкіше, а решта — то моя турбота!

— Дякую, Одарко! Ти найчарівніша куховарка!

— Ніби сама не знаю, — пробурчала задоволена куховарка. — Тільки я вам зізнаюся: якби не простий обід, а серйозне застілля — весілля там, похорон чи ювілей їхнього зміїного клану, я б трошки нервувала. А так впораємося легко, не сумнівайтеся!

Я повністю довірила Одарці обирати традиційні зміїні напої та закуски, а поки почала складати гороскоп. Моє перше астрологічне замовлення у магічному світі! Як би не заплутатися, тут навіть коло років зовсім інше: тринадцять років, а не дванадцять. І сузір'я, і ​​символи років інші. Наприклад, рік Ведмедя! Рік Жабки. А зараз тут йшов, рік Вола. І з усього виходило, що найкращий день для ділових обідів — вівторок.

— Пане Хмаро! А що іще можна виміряти цією «жабкою»? — спитала я, коли знову прийшла до зали.

— Теоретично, ворожість чи доброзичливість до вас незнайомої людини. А також чиюсь чесність. Але для цього потрібна згода об'єкта, що не так уже й легко.

— А небезпеку майбутнього обіду з вогнезміями — можна?

— Як це зробити, панно, якщо ані обіду, ані зміїв ще нема, вимірювати нема чого.

— А заряд мого оберігу  можна дізнатися?

— Звісно, можна. Але оберіг зовсім новий, я вам і так скажу, «жабка» покаже близько дев’яноста п’яти відсотків. Але цього надто мало для повної безпеки поряд в вогнезміями. Тож обіцяйте мені, панно, будьте обережною!

* * *

— Оце, борщик! Виглядає густим, як я люблю! А перевіримо, половник стоятиме, га? Посперечаємось, пане Змікентію? Яка ваша ставка?

— Стоятиме, і так видно! Що я казав? Стоїть, пане Змісилю, не падає! А оцініть, які пахощі! Невже додали вовчу редьку та мелений коріандр?

— Ваша правда, пане Змікентію! Колір також бездоганний, схоже, додали краплю оцту чи меду, щоб зберегти яскравим сік буряка, а часник і перець заливали киплячим маслом, а не ледь теплим, як у ваших ресторанах! Давайте посперечаємось, чи добре зварена локшина? Не гливка, не тверда, і не товста — це важливо! Як ви вважаєте?

— На яку ставку? Давайте на частку акцій мого синочка. Хай на тридцять п'ять!

— Ні, двадцять п'ять! Я кажу вона дуже товста! Куштуємо… Ммм… Смакота, який я радий програти…

— Що ж, вітаю, Змікентію, ми щойно пограбували своїх діточок... А смачно, хай йому грець! Яке, на вашу думку, тут м'ясо? Я впевнений, що старий баран!

— Ні, старий кабан! На що сперечаємось?.. Ет, не вгадали обидва, тут асорті?

— А ще, здається, додали найтвердішу зайчатину! Натуральний лицарський заєць! Найжорсткіший! Не знав, що вони живуть у цьому благословенному місці, але тим краще! Борщ бездоганний! Посперечаємося, це готував вогнезмій? Зараз перевіримо! Гей, шинкар! Чоловіче!

— З вашого дозволу, панове, я домовик, — перед столиком виріс нан Хмара.

— Тим краще для тебе. Скажи-но, козаче, хто ваш кухар! Ми хочемо бачити шефа!

— На жаль, панове вогнезмії, ви обоє програли. Це готувала наша куховарка з Підгірців. Іноді мені здається, що Одарка теж дихає вогнем, але запевняю вас, це звичайна селянка. І вона надто скромна, так само як і господиня шинка Оксамита, щоб особисто приймати ваші комплементи, але я їм все перекажу. Бажаєте добавки?

— Бажаємо! І пампушок з часником рівно стільки ж! І ще глечик цього… що це у вас?

— Темний напій – кавова медовуха, червоний – буряковий квас. Чого бажаєте?

— Обидва глеки! І якщо є добрі камінці на закуску, принесіть повну тацю! Тільки найгарячіших! Після борщику погриземо, зубки почистимо… Правильно я кажу, Змієсилю?

— Беззаперечно, Змікентію!

— Яким камінцям надаєте перевагу? Вугілля-антрацит, кремній, кварц, опал, вулканічний туф?