ВОГНЕПАЛЬНИЙ БОРЩИК

.

Сьогодні Мирослав мене здивував! Після сніданку перший(!) заговорив зі мною. Ми з Одаркою обговорювали віщі сни. Мені наснилася повінь у замку, Одарка сказала, що це до пожежі.

— Чого це? Якщо сниться вода, це означає щось водяне! Трубу прорве чи річки з берегів вийдуть. Навіть не здивуюсь, якщо «мокра справа», тобто чергове вбивство чи замах на обрії! Але чому ж пожежа?

— Не знаю, як у вашому світі, панно, а в нас, коли сниться вода на сходах — точно, вогню треба поберегтись! Прикмета правдива! — наполягала Одарка.

Мирослав зазвичай не слухав наші суперечки, всіма силами показуючи, що в нього в'януть вуха від дурного жіночого базікання. Аж тут — допив чорнющу каву, подякував куховарці, і навіть мені!

— Послухай-но, Оксамито, пан Вовк казав про тебе дивні речі. Нібито у вашому світі, де не користуються магією, ти вважалася якщо не обдарованою, то принаймні не безталанною провидицею чи щось таке? Інтуїція це, чи кров Осичків, та я перевірив би, на що ти здатна! Хочеш? Тоді застебни браслетика, подивимося! — чарівник подав мені манжету як у домашнього прилада для вимірювання тиску. Тільки замість коробочки з екраном була велика гумова жабка. Зелена і пухирчата, як огірочок, натуральна!

Я застебнула браслет на зап'ясті, Мирослав натиснув на жабку. Прилад справді почав квакати, накачувати повітря, тільки не в манжету, а в цю «жабку». Гумова іграшка піднялася на лапах, роздула боки, ставши схожою на справжню сердиту жабу. На її спинці засвітилося табло з цифрами та написами. Декілька великих рядків. Легко читаних, але незрозумілих мені.

— Гм! — скептично оцінив Мирослав. — Передбачення 15 відсотків… Генератор 4 відсотки… Стихійних сил загалом 0,3… Маячня! Можливо, для вас це круті показники, але реальної магічної обдарованості в тебе небагато.

— А ось що? — мене цікавив нижній рядок. МО/Х 96%.

— Будь-який «мотлох», невизначені здібності, — відмахнувся вчений маг. Може, Мирослав і вчений, але бреше бездарно! Я попрохала прочитати інструкцію до цього приладу.

— У вас, перш ніж запалити сірник, також читають інструкцію? — уїдливо спитав він.

— Ні, у нас їх майже не читають! Але така штука з жабою мені незнайома, до неї напевно належить якась розшифровка даних! Чи є вона десь у господарстві?

— Десь, не знаю. Що тобі не зрозуміло? Запитай, я скажу.

— Чому загальна сума більша за сто відсотків? І що таке "генератор"?

— Так усі показники виходять зі ста можливих відсотків. А здатність генерувати власну магічну енергію без сторонніх природних джерел або заряджених артефактів, це головний показник життєвої сили мага. У нашого покійного дядечка було більше сорока відсотків, це рідкість!

— А у тебе? — ласкаво спитала я. Мирослав сказав, що має близько двадцяти п'яти.

— Стовідсотковий генератор, це як вічний двигун у механіці, недосяжна мрія! Навіть у потужних природних джерелах — максимум під вісімдесят. Прилад налаштовують за свіжим повністю зарядженим артефактом. Але чотири це зовсім мало. Тобі потрібен потужний оберіг про всяк випадок. Не забувай, до нас виявляв інтерес оркаль! І взагалі, робота в «У-Пирятині» трохи небезпечна для звичайної дівчини.

— Дякую за турботу, братику Мирославе! І де мені взяти цю батарейку? Ти зробиш?

— Вибери щось потрібне, до тисячі золотих гривень, і замов. Пан Хмара дасть тобі каталог.

— Але навіть п'ятсот золотих гривень — дуже дорого! Якось ти підозріло люб'язний.

— Безпека дорожча. Від тебе і так купа проблем. Не вистачало, ще лікувати тебе чи, гірше того, реанімувати! А раптом не вийде? Балакучий зомбі у шинку мені явно зайвий!

Я посміялася, запевнила, що все зроблю і пішла до зали. Хотіла без зайвих очей потеревенити із нашим шинкарем.

— Чого бажає панно господиня? — огрядна постать пана Хмари як завжди височіла за стійкою. Домовик власноруч протирав скляний посуд, хоча на ньому і та не було зайвої порошинки.

— Які справи у нашому шинку? Чи є якась звітність про прибуток і витрати? Я зовсім не можу встежити, ми хоча б щось заробляємо? Всіма поставками відаєте ви та Мирослав, а я…

— Будь ласка, панно, — пан Хмара почав по одній діставати з повітря величезні грубезні амбарні книжки — річні звіти бозна за скільки років. — читайте, тут усе прозоро! Ще за часів вашого прадіда! Але ж у вас є «жабка», можна просто виміряти потенціал закладу!

— А як?

— Та легко! — Пан Хмара причепив манжету на опорний стовп посеред стійки. Виявилося, це головна підпірна балка нашого шинку — зламай, і дах впаде. «Жабка» знову заквакала, підскочила на лапах і видала: «ефективність роботи 53 відсотки!»

— Ой, як мало! Ми можемо працювати краще... Пане Хмаро, а де інструкція до цієї штуки?

Домовик натиснув на черевце «жабки». З відділу, де могли бути батарейки, випав маленький сувій із дрібним шрифтом.

— Дякую! Так-так… отже, «мотлох»? Ну, Миросику, суши сухарики! Тобі першому знадобиться оберіг для захисту здоров'я! До речі, пане Хмаро, замовте мені, будь ласочка, оберіг, не дорогий, але могутній. До тисячі золотих. Щось простеньке та миле, на ваш смак.