Яєчня по-домашньому

.

Я так раділа новому шинкарю, що геть забула про сніданок. Та Мирослав не забув.

— Оксамито, ти хотіла взяти кілька уроків куховарення? Але я вважаю, краще віддати справи кухні професіоналу. Все одно ти не будеш готувати на всіх, бо не знаєш чарівних продуктів. Я викликав з Підгірців найкращу куховарку, і якщо тобі сподобається і ти не матимеш заперечень…

Я не встигла відповісти. У двері шинка постукали, Мирослав подивився, хто, і запросив через поріг статечну тіточку з рум’яними щоками і товстелезною темно-мідною косою, перекинутою через плече. В руках вона тримала кошик з кухонним начинням.

— Добридень! Я — Одарка, ваша куховарка, — промовила вона у риму і сама засміялася. Я теж посміхнулася.

— Вітаю, Одарко, — люб’язно звернувся до неї Мирослав. — Ти ж виконувала замовлення ще для дядечка? Тепер ми — нові власники «У-Пирятина». Мирослав, Оксамита, — він вказав на мене. — Моя родичка з абсолютно іншого світу. Нічого не знаю про чарівні страви. Покажи їй, будь ласка, як готувати яєчню та борщик. Цього вистачить для початку.

Оце нахаба! Вчити мене готувати яєчню та борщ? Ніби я зовсім безруке порожнє місце, якась гламурна фіфа, що й пічку розтопити не вміє!

Але Одарка привітно всміхнулася і потягла мене до кухні.

— Ходімо, панно! Це дуже просто. Я теж не одразу навчилася давати раду чарівним продуктам! Алі, і бабка моя готували у шинку Осичків, і мати, тож і мені довелося! Зараз я вам все покажу!

— А для чого вам цей кошик? У нас там всього багато на різний смак, і пательні, і ложки, і ножі всіх розмірів, — я мимоволі захопилася тим, як спритно Одарка вдягла фартушок, закрутила навколо голови товсту косу і заходилася розтоплювати плитку.

— А я люблю своєю ложкою мішати і своїм ножем чистити картоплю! Поки не звикну до нового, хочу мати під рукою своє, рідне начиння.

Коли Одарка ще тільки діставала все з кошика, я зрозуміла, що таке справжня куховарка. В руках у неї все наче саме рухалося, а за п’ять хвилин, у кухні вже шкворчало, співало, рум'янилося і шалено пахло.

Звичайну яєчню нова куховарка перетворила на сонячну поему. Я видала голодний писк і облизнулася.

— Це віддамо господарю, — попередила Одарка. — Якийсь у нього голодний вигляд. Нехай, поїсть. А ми собі ще зробимо! Ще краще!

Одарка тільки шваркнула пательню на тацю, яєчня зникла. Я здогадалася — то нишпорки чи хто там, принесли її непомітно в залу, поставили перед Мирославом, ще й з виделкою, та серветкою!

— Ви яку яєчню бажаєте, панночко?

— Люблю омлетик із ковбаскою, — облизнулася я. І навіть не подумала, що це початок уроку.

— Тоді, візьміть одне яєчко, біленьке, більше за куряче, від королівської цесарки... Те саме! Та не гуска це, біла цесарка, тушки її там унизу в льоху, потім покажу. Або у кулінарній книзі потім малюнки подивитеся. Розбивайте в цю мисочку! Щоб не глибока і не мілка.

У половинку яйця налийте води, тепер стільки ж молока і збивайте, але не надто, тільки перемішайте кілька разів пухнаткою! Ота штучка з крильцями на пружинках, бачите?

Якій олії наддаєте перевагу? Ай, молодець панна! Я теж люблю соняшник. Простий запашний соняшник! Тільки сковорідку беріть неодмінно чорну, чавунну, на мідній пристане.

Тепер гляньте під стелю, онде, нагорі висять, тонкі мисливські ковбаски різних видів. Так, тягніть усі, пробуватимемо! Бачите, червоні крапки замість сала, це брусниця, отже, м'ясо оленя чи козулі. У нього солодкуватий присмак. А ось ця із зеленим полиском, у ній багато трав, це заяча. Найтовстіша дуже жирна, там ведмежий паштет і завжди багато перцю. А ось світле м'ясо, дієтична, всіляка перната дичина — качки, рябчики, все, що дрібніше за фазана. Там маркування на хвостиках, все точно вказано. Найтемніша, суха, з частим салом, це з дикого кабана, а схожа на домашню, соковита, але без сала, з бобра чи ще якогось водяного щура — але на смак непогано! Що обираєте?

Беремо зайчика? Тоді наріжте дрібненько, кружальцями, скільки душа просить, і ще зверху два кружечки з кабанчика, не пошкодуєте! Для м’якості сальце не завадить. Зелень знаєте всю? Тоді, за власним смаком, тільки небагато, свіжа ліпша за парену! Накриваєте кришкою рівно на три хвилини, щоб піднялося. Омлет готовий! Їжте на здоров’я! тільки ще хлібця чорного вломите, та помідорку найспілішу не забудьте! Приємного апетиту, господине!

— Одарка! Ти кулінарна поетка! — чавкаючи, повідомила я. — Ммм! Як же ж смачно! Ти ж нас не кинеш? Будеш нашою шеф-куховаркою? Я у тебе вчитися буду і допомагати, чим зможу! Тільки у нас, мабуть, будуть дуже пізні відвідувачі, Мирослав казав, шинок до ранку працює для подорожніх. У домі чи в готелі кімната завжди знайдеться, але ти зможеш тут ночувати? Не боїшся?

— Звісно, зможу! Мені тут і додому недалечко. Я вам таємні дверцята через поле покажу. Гадаєте, звідки це все? Дичина, зайці, кабани, рябчики, фазани — усе місцеве! Просто за домом, на подвірні є вихід на Дике поле. Там таке бігає, тільки дивуйтеся! Для всіх здається, шинок над дорогою стоїть, а в нього є просторий задній двір — мисливські угіддя та поля. Там вся худоба ваша пасеться, у нас, в Підгірцях. То навпростець мені близько додому.

— А хто полює, хто пасе худобу?

— Наші, підгірські, — пояснила Одарка. — Всі на шинок працюють, щоб він був найкращим на шляху! Не лише ви, ми також з нього живемо. Тому для нас «У-Пирятин» як рідний дім! Ви їже, їжте, нам ще стільки всього з вами обговорити треба! Тут свої хитрощі, але нічого складного з тими чарівними продуктами. Я вас навчу… а якщо поряд буду, то й підкажу все, що знаю! Налити вам бузинового меду за нашу першу вдалу страву? Будьмо, панно! Доброго здоров’ячка!