НОВОРІЧНЕ ВОРОЖІННЯ

.

— Мирославе, ми влаштуємо у нашому шинку новорічну дівочу вечірку!  —  з ентузіазмом повідомила я.

І, природно, побачила здивований погляд, в якому читалося: «А я тут до чого?»

— Ти завжди ні до чого в моїх геніальних ідеях, — трохи образилася я. — Але потім, чомусь, усі лаври, як співвласнику креативного чарівного шинку, дістаються тобі!

— Не всі, а законна половина, — посміхнувся цей нахаба.

 —  Мирославчику, хоч зараз давай без суперечок! Та добре, як хочеш. Але, попереджаю, ми отримали замовлення на дівочу вечірку для Снігурок!

— Що-що? — тепер він справді здивувався вже професійно. — І багато сюди ломиться цих відморож… холодних панянок?

 —  Заявки подали десять. Уяви, я ж не знала, що особливі снігуроньки є майже в кожній із чарівних громад! — я розгорнула листок-шпаргалку: — Обіцяли прибути снігурка від вогнезміїв (як це в них поєднується з вогняним диханням, от цікаво?), від метелінків, від хтосів, від водяників, від лісовиків, від упирів, від перевертнів, від чаклунів, і справжня наша Снігурка, онука місцевого Дідка Морозенка, з Підгірців.

— Це дев'ять, — прискіпливо зауважив Мирослав.

Тю, я гадала, він мене взагалі не слухає, судячи з порожнього незворушного погляду. Який він підступний наш вчений маг і оманливий його байдужий вигляд, ох, Оксамитко, час би вже звикнути!

— Ще глинолюди обіцяли завезти до нас свою снігову бабу, — захихотіла я. — Як написано у колективній заявці «на виховання»! Вони її якось зліпили, може, господарям ультиматум поставили — зробіть бабу, або оголосимо страйк на всі свята, не знаю, загалом, якось оживили її. Але не хочуть, щоб це тупо був сніжний глинолюд. Просять обтесати її, навчити якимось сніжно-новорічним звичаям… Морозиво готувати з горішками чи коктейль «новорічний», що горить білими бризками, з алюмінієвою стружкою. Вони, бідні, вічні помічники, працюють без свят, зовсім не в курсі справи, як на свята гуляти, а відсвяткувати ж хочеться, нехай і на роботі. Сподіваюся, з цією сніговою бабою клопоту не виникне. Одарка її точно готувати навчить! Вона б і дубову колоду навчила!

 —  Отут я втручатися не буду,  —  нервово гигикнув Мирослав. — Оксамитко, ваша дівоча вечірка означає, що у пана Хмари також вихідний? Шинкар величезний вусатий чолов’яга, хоч і домовик козацького роду, вам зовсім зайвий?

— Загалом домовик у господарстві ніколи не зайвий, — замислилася я.  —  Як без нього гостей приймати? Але я спитаю. Дякую, братику!

Я кинулася до екрану відеозв'язку у своїй кімнаті. І що ж думаєте? Клієнтки хором заявили, що дівоча вечірка — це дівоча вечірка, жодних чоловіків! Тільки дайте нам вільний шинок, ми й самі з господарством упораємося!

Були в мене деякі сумніви, тому я запитала пана Хмару, чи може він залишитися, тільки не потрапляти на очі нашим снігуркам? Хоча з його двометровим зростом це важкувато.

— Всі мої помічники невидимі, панно, тож можу зникнути і я, — сказав наш домовик і перший незамінний помічник у шинку. — Але невидимий шинкар анітрохи не кращий, ніж взагалі ніякого! Мої нички та нишпорки чудово впораються без мене, панно Оксамито. З вашого дозволу я візьму вихідний! Бо працюю, справді, як той глинолюд!

— Не ображайтеся, будь ласка, пане Хмаро, це забаганка клієнток! Не знаю, як я залишуся з ними сама, без вас!

— Ви будете з сотнею помічників, а кухнею, як завжди керує Одарка, найкраща куховарка Підгірців, Упирятина та всіх усюд, де б ми не шукали, самі ж знаєте. Можна сказати, «У-Пирятин» залишається у надійних руках. Вдалої вам вечірки… До речі, чому ці сніго-панянки збираються набагато раніше за Новий рік?

— Та у снігурок же ж, починаючи від грудневого Різдва, навіть, від Святого Миколая, це напружений робочий час! Їхні канікули зараз добігають кінця, от і влаштовують дівочу вечірку, щоб погуляти на останок. А потім – коли? Потім не зібратися, ні відпочити, ні поділитися досвідом до самої весни.

  Так і вийшло, що чоловіки взяли вихідний, а шинок кинули на мене. «У-Пирятин» як завжди гостинно відчинив двері, з дизайном я не заморочувалася — нехай буде чисто та порожньо. Коли прилітають клієнтки з великим досвідом чарування, вони вважають за краще прикрасити все самі. А для мене це перший Новий рік в «У-Пирятині», звідки мені знати, як уявляють Снігурки свій дівич-вечір — з крижаними скульптурами чи навпаки, піл пальмами у шезлонгів біля басейну з коктейлями?