Розділ 44.

  Професор Джованні Конте простягнув Стасові комп'ютерний шнур і легким кивком наказав під’єднати ноутбук. У дальньому кінці кабінету з м’яким шелестом опустився великий екран, і світло проєктора розрізало напівтемряву скляного кабінету.

 – Ви маєте рацію, професоре, – з ноткою вибачення мовив Стас. – На початку тексту був той ієрогліф, що позначає бога Сонця Ра, але я не надав цьому особливого значення.

 Конте мовчав, його погляд спалахнув зацікавленістю у великий екран. Він вдивлявся у символи, жадібно ковзаючи очима по кожному з них.

 Нарешті він заговорив повільно, чітко, немов вимовляв заклинання:

 – Це не просто текст. Це може бути алюзія. Дослівний переклад лише зіб’є від істини. Візьмемо перший, такби мовити, рядок. Його пряме значення таке: «У Ватікумі, де стоїть Голка Ра».

 – Виходить, у сучасному Ватикані? – обережно припустив Стас.

 – Абсолютно вірно! Хоча тут вжито назву давнього етруського міста Ватікум, що колись лежало на пагорбі, нині відомому як Ватиканський, мається на увазі сучасна столиця католіцизму. Адже, у тексті йдеться про місце, де стоїть «Голка Ра», але за часів етрусків вона там не стояла…

 Голос професора низько загудів у скляних стінах кабінету:

 – Сьогодні «Голка Ра» відома усім як Ватиканський обеліск на площі Святого Петра. Шлях цього обелиску почався в давньоєгипетському Геліополісі, у священному центрі поклоніння богові Сонця Ра. Звідти його перенесли в Александрію, на форум Юлія. Потім імператор Калігула привіз його до Риму й встановив у Цирку Нерона. У 1586 році обеліск постав перед базилікою Святого Петра. На язичницьку «Голку Ра» католики водрузили бронзовий хрест.

 – І тепер тисячі християн моляться навколо язичницького обелиску? – здивувався Стас, перекладаючи Аміні, а вона зворушено зітхала від кожного слова.

 – Саме так. – Конте злегка посміхнувся і відразу знову посерйознішав. – А тепер друга фраза. Тут ми бачимо три слова івритом. Чи вдалося вам їх перекласти?

 – Так, – упевнено відповів Стас. – Словосполучення «ісру хаг» означає «прив’яжіть до свята», а «песах» – «минув».

 – Вірно, – кивнув професор. – Але сенс в нашому випадку значно ширший. «Песах» – свято виходу євреїв з Єгипту, тобто «єврейська Пасха». А «Ісру Хаг» – наступний день після Песаху, Шавуоту чи Суккоту. У нашому тексті йдеться саме про день після Песаху. Отже, другий рядок читається так: «В Ісру Хаг, що настає після потрійного Песаху».

 – Потрійної Пасхи? – Стас здивовано підняв брови.

 Професор відкинувся на спинку крісла й заговорив спокійним, але урочистим тоном:

 – Ви, певно, знаєте, що часом православна й католицька Пасхи, або свято Воскресіння Христового, збігаються. Це пов’язано з різницею календарів цих церков. Та в нашому випадку йдеться про зовсім рідкісне явище – потрійне збігання: коли юдейський Песах припадає на ті самі дні, що й Пасхи двох світових християнських релігій. Теоретично майже неможливо… Адже, судячи зі Святого Письма, Ісус Христос святкував Песах разом з апостолами, і лише через кілька днів його судили та розіп’яли. Вселенський Нікейський Собор 325 року постановив відзначати християнську Пасху тільки після єврейської – у першу неділю після повного місяця, яка припаде на день весняного рівнодення або після нього, але не раніше.

 Він зробив паузу й, звівши очі на гостей, додав:

 – Неймовірно, але в перекладах деяких християнських апокрифів я зустрічав згадку, що саме у «потрійний Песах» має відбутися щось вирішальне! І цей текст нам також натякає на цю дату…

 – А ви раніше не намагалися обчислити ймовірність такого збігу? – обережно запитав Стас.

 – Звісно, – професор ледь усміхнувся. – Мої помічники за допомогою комп’ютера склали таблицю святкувань за всіма трьома календарями. І збіг виявився лише один раз – 20 квітня 2025 року. У той рік Песах згідно з місячно-сонячним календарем триватиме вісім днів і завершиться із заходом Світила 20 квітня. Католики й православні також святкуватимуть Великдень саме цього дня. Тож, 20 квітня 2025 року, ми отримаємо унікальну подію – потрійний збіг Пасх! А отже, розшифрований уривок говорить про наступний день за Великоднем – 21 квітня 2025 року, адже саме він у юдеїв зветься «Ісру Хаг».

 Професор узяв аркуш із своїми нотатками, й, вказуючи пальцем, прочитав уголос:

 – Отже, маємо початок послання: «У Ватикані, 21 квітня 2025 року…».

 Він трохи помовчав, немов смакуючи вагу слів, і продовжив:

 – Далі йде: «…помре той, кого називали Каменем». Слово «Каменем» наведено грецькими літерами – «Петрос». Згадайте Євангеліє від Матвія, як Христос звертається до апостола Петра? Він каже: «Ти – Петро, і на цьому камені Я збудую Свою церкву». І саме звідси титул римських пап – «наступник апостола Петра». Отже, мова йде про смерть Понтифіка, що правитиме в той час.

 Аміна після перекладу здригнулася й глянула на Стаса. Професор зачитав умовний наступний рядок:

 – «Про нього говоритимуть, що він останній». Мова йде про конкретного Папу!

 Він на мить замовк, немов випробовуючи їхню реакцію.

 – Чи чули ви про пророцтво святого Малахії «про римських пап»? – запитав нарешті.