Розділ 37.

 Вночі у кают-компанії «Туза» було чути тихе клацання клавіатури. Стас, зосереджений і майже не кліпаючи, переносив дивні символи у двійковий код, об’єднуючи їх у групи по вісім знаків. На екрані поступово вирівнювалися ряди нулів та одиниць, немов нескінченна сітка, виткана з тіней минулого.

 Аміна сиділа поруч, не змикаючи очей. Її терпляче мовчання порушував лише шелест морських хвиль за бортом. Нарешті, коли годинник перевалив далеко за північ, Стас відкинувся на спинку крісла:

 — Готово… Весь шифр — у двійковому коді!

 Аміна, нахилившись уперед, вигукнула з радістю:

 — Нарешті! Тепер моя черга. Звільняй місце за ноутбуком…

 Стас стомлено потер очі:

 — Але ж дуже пізно… Ти певна, що не хочеш спати?

 Вона хитнула головою, і її темне волосся впало на плечі:

 — Я хочу розібрати цей шифр просто зараз. Іди спати, будь ласка, це буде довго…

 Стас, хоч і вагався, але послухав її. За кілька хвилин у каюті загасло світло, і лише в кают-компанії блимав екран ноутбука. Ніч пройшла для Аміни у світі чисел та символів. Вона запускала програму за програмою, звіряла отримані коди з базами різних алфавітів. Сучасні мови світу не давали результату — текст не складався. І тільки коли вона дійшла до стародавніх писемностей, нарешті з’явився перший успіх.

 Етруські літери ожили на екрані, проте деякі групи знаків лишилися «порожніми». Аміна почала підбирати відповідники з інших давніх мов — арамейської, фінікійської, давньогрецької, навіть мероїтських ієрогліфів. Десь кодування знову оживало символами, десь залишалося з прогалинами…

 Коли світанок залив кают-компанію золотавим світлом, Стас прокинувся і приготував каву. Він поставив чашку перед Аміной, яка, з втомленими, але сяючими очима, все ще сиділа за ноутбуком.

 — Ну що? Є чим мене здивувати? — усміхнувся він, хоч і відчував, що вона недарма просиділа всю ніч.

 Аміна підняла на нього погляд і сказала:

 — Вітаю нас! Текст практично зібрано! Для його розкодування мені довелося виконати ще одне перетворення: з десяткових цифр у шістнадцяткові. Пам'ятаєш, у ребусі твого діда «Туз треф» представлений у шістнадцятковому форматі як 1F0D1, якому відповідає символ в Юнікоді? Збіг, але в блоці «Давньоіталійське письмо» Юнікоду в шістнадцятковій формі з префіксом представлені літери етруського алфавіту. Тому я смію стверджувати, що текст на диску справді переважно написаний етруською мовою.

 Стас засміявся від захоплення:

 — Ти неймовірна! Я навіть не вірив, що сучасні кодировки допоможуть розшифрувати давні ієрогліфи. Але чому «переважно написаний етруською мовою»?

 Аміна знизала плечима:

 — Бо не все так просто… Один із символів виявився справжнім єгипетським ієрогліфом, кілька слів — мовою біблійного івриту, ще декілька — давньогрецькою. Одне слово знайшлося в санскриті, і ще одне, але вжито двічі, — латинською… Решта — справді етруські літери. Але залишились й нерозпізнані знаки…

 Стас замислився, відпиваючи каву:

 — Латина, кажеш? Але ж вона з’явилася в тій самій місцевості вже після занепаду етрусків. Отже, текст складали тоді, коли етруська цивілізація вже зникла. Можливо, у першому столітті нашої ери…

 Аміна склала руки на клавіатурі:

 — Але чому автор використав мертвий, навіть на той час, етруський?

 — Це підтверджує, що, можливо, цей текст — зашифрована друга частина «Етруської книги мертвих», — повільно мовив Стас. — Виходить, текст закодований двічі! Спершу — двійковим кодом. Потім — етруською, якою тоді ніхто вже не володів. А також, як ти сказала, деякими словами з інших давніх мов…

 Він раптом підвів голову:

 — Скажи… коли саме додали етруське письмо до Юнікоду?

 Аміна відкрила довідку:

 — У 2001 році.

 — Усього три роки тому? — Стас навіть присвиснув. — Тобто до цього часу ніхто не міг перетворити цей шифр у літерний текст?

 — Що ти маєш на увазі?

 Стас поставив чашку на стіл і вперся долонями в край столу:

 — Те, що це послання саме нашому поколінню! Його автор, або автори, знали, які технології з’являться, і коли саме людство отримає можливість прочитати цей «шифр нашої планети». Я певен, що це зробили ті, хто бачив майбутнє — можливо, представники позаземної цивілізації…