Розділ 21.

 До вечора Стас і Аміна повернулися на свою яхту, що була переведена поліцейськими до місця стоянки в марині Закінтоса. Щойно опинившись на борту, Аміна схрестила руки на грудях і вимогливо запитала:

 — Ну, викладай усе до дрібниць. Що тобі наговорив начальник поліції? І чому я підписала саме його версію подій?

 Стас переповів усю розмову. Коли він дійшов до моменту, де йшлося про затонулий підводний човен, Аміна різко підняла голову:

 — А якщо твій дід мав на увазі не німецьку субмарину, а саме цю — британську? Адже вона вийшла з Олександрії! А в інтернеті досі сперечаються, як ти казав, що на борту цього «загадкового човна» могли бути артефакти саме з олександрійської єгипетської бібліотеки!

 Стас похитав головою:

 — Ні, дід говорив саме про німецьку! А тепер слухай уважно. Пам’ятаєш «Пікову даму» й магічну комбінацію: «трійка-сімка-туз»? Вона прослідковується не лише в етапах німецького суднобудування, а й у повній назві субмарини, яку ми шукаємо. Ось що я знайшов у мережі…

 Він сів за ноутбук і почав розповідати:

 — Підводні човни сьомої модифікації у німців мали бортові номери від U-27 до U-36. Але, як я казав, були ще два секретні човни з дванадцяти субмарин, які не входили до цього списку. Перша й остання субмарини з серії мали додаткову літеру «А» в номері — як символ «Туза»? Отже, субмарина, яку ми розшукуємо, може мати повний бортовий номер: U-37A. «Трійка-сімка-туз»!

 Аміна нервово куснула губу.

 — Але ж у точці, яку ми розшифрували з картини, лежить британський човен?

 Стас стиснув пальці в кулак:

 — Ми вирушили у ймовірний район загибелі німецького «Туза» і відразу ж виявили на дні субмарину… Але ми тоді не встигли дослідити весь квадрат… Бій міг бути настільки жорстоким, що могли потонути обидва підводних човни. Нам потрібно використати ці сорок вісім годин, які нам відвів начальник поліції, за які б ми мали покинути володіння його департаменту. Отже, завтра зранку ми вирушаємо на зйомки до «черепашачої ферми» доньки Діонісія, потім відпливаємо із Закінфа. Але на шляху… ми ще раз ретельно обстежимо квадрат у заповідній зоні!

 Аміна задумливо кивнула, але її вираз обличчя раптом змінився.

 — До речі, скоро біля Закінфу може з’явитися яхта із Сочі, і в цих "господарів" Микити й Валентина — ми "на гачку"!

 Стас різко випрямився.

 — Дякую, що нагадала! — вигукнув він і зник у носових каютах.

 За кілька хвилин він повернувся, тримаючи в руці невелику чорну коробочку.

 — Це і є — той самий передавач? — запитала Аміна, звужуючи очі.

 — Так, ти правильно здогадалася... Микита встановив його в каюті, де жив, ближче до носа яхти…

 — Тоді негайно його вимикай!

 Стас похитав головою:

 — Якщо вимкну, ці люди зрозуміють, що ми знайшли пристрій, і одразу попрямують сюди. Хоча, можливо, вони вже вирушили з Міконоса, бо не отримують зв’язку з Микитою та Валентином…

 Він на мить замовк, а потім повільно посміхнувся:

 — Але в мене є одна ідея…