Розділ 17.

 Вечір вже огорнув Закінтос, коли «Туз» пришвартувався в марині портового містечка. На причалі, серед лісу щогл і прапорів різних країн, Стас та Аміна помітили кремезного вусатого поліцейського. З виглядом господаря він неквапливо прогулювався між яхтами, немов це була його власна гавань.

 — Каліспера! Як справи? Як проходять зйомки вашого фільму? — привітався він грецькою, й одразу ж переключився на англійську, привітно усміхаючись до пари, що зійшла на берег.

 — Все чудово, дорогий друже Діонісію, — відповів йому Стас. — Ми дуже вдячні за пораду, де саме знімати красу підводного світу! Там було неймовірно! Нам вдалося зняти підводні рухи гігантської черепахи!

 — Радий, що вам сподобалося і що ви зустріли каретту в природних умовах. Але в затоці Лагана це не така вже й рідкість. Моя донька — біолог, у них тут на острові у спеціальних басейнах живуть черепахи, яким потрібна допомога, потім каретт випускають у море.

 — А можливо зустрітися з вашою донькою на її «черепашачій фермі»? — запитав Стас, а Аміна кивала на підтвердження.

 — Організую зустріч, якщо ви обіцяєте зняти її у своєму фільмі, вона залюбки розповість вам про свою роботу, і своїх питомців...

 — З величезною радістю! Інтерв'ю фахівця тільки доповнить нашу розповідь у фільмі про цих дивовижних тварин. Дякуємо! — відповів Стас за двох.

 — Не варто поки що подяки, але коли будете додавати титри до фільму, скромно згадайте Діонісія Іоаннідіса як вашого консультанта, — поліцейський з легким уклоном приклав руку до серця.

 Аміна, зачарована добродушністю грека, попросила Стаса переказати її запитання:

 — Скажіть, Діонісію, адже в Греції дуже люблять вино?

 — Ще й як, чарівна супутнице мого друга! В Греції найкращі вина у світі! Якщо хтось запевнятиме вас, що найкраще вино у Франції, Італії чи Іспанії… не вірте! Найкраще вино лише тут! Щоправда, у тавернах порту ви не знайдете благородних марок. Якщо хочете щось справді особливе, можу порадити один заклад у центрі міста.

 — Дякую, Діонісію, але я шукаю вино не для дегустації. Хотіла б придбати в подарунок батькові щось колекційне. В інтернеті я натрапила на оголошення, що на вашому острові хтось продає, щоправда, за солідні гроші, пляшку «Turasan» врожаю 1943 року…

 Почувши назву вина, поліцейський помітно насупився:

 — Це не грецьке вино, а турецьке… Вибачте, але які в Туреччині вина? До того ж «Turasan» — це не сорт винограду, а просто торгова марка. Якщо ж це біле вино з сорту «Емір», що росте лише в Каппадокії, то воно справді добре. Але будьте обережні! Остерігайтеся шахраїв і підробок. 1943 рік, вказаний на пляшці, — це не рік врожаю, а рік заснування виноробні. Скоріш за все, вам запропонують одну з пляшок, розлитих у 1978 році до 35-річчя заводу. Дивно, що їх досі знаходять у морі…

 — У морі? — перепитав Стас, насторожившись. — Ви сказали, що ці пляшки знаходили в морі?

 — Так. Ви, напевно, чули про бухту Навайо?

 — Авжеж! Ми пропливали повз, але, побачивши з десяток яхт в бухті і переповнений пляж, не стали заходити у це красиве місце.

 — «Навайо» з грецької означає «Кораблетроща». Назва прижилася після подій 1980 року. Тоді з Туреччини до Італії контрабандисти перевозили кораблем сигарети, вино… і жінок. Наш береговий патруль переслідував їх, але вони змогли відірватися. Проте, маневруючи біля бухт острова, їхнє судно «Панайотіс» наскочило на підводну скелю. Після чого контрабандисти затопили свій корабель, попередньо перевантаживши контрабандні товари і перемістивши «жриць кохання» на захоплену рибальську шхуну. Як ви розумієте, не всі товари вдалося їм перевантажити, шхуна була менших розмірів, ніж «Панайотіс», і ось пляшки з вином, на яких був напис: «TURASAN 1943», з трюмів затопленого корабля поступово стали викидатися хвилями на піски пляжів. А через кілька років і сам «Панайотіс» під час шторму опинився на піску бухти. Тепер його ржавий корпус — головна пам’ятка острова для туристів, і влада вирішила залишити його таким.

 — А що сталося з тією шхуною? Контрабандисти дісталися на ній Італії? — поцікавився Стас.

 — Італійську берегову охорону було попереджено, але даних про перехоплення судна немає. Швидше за все, шхуна не витримала перевантаження і десь затонула під час шторму, що тоді й розпочався.

 — Дякую, Діонісію! Ми, мабуть, підемо вечеряти до одного з рибних ресторанчиків, — сказав Стас, явно збентежений почутим і кваплячись завершити розмову.

 — Не затримую! Але для подарунків із Закінфу краще оберіть саме грецьке вино! — поліцейський легко торкнувся козирка кашкета, проводжаючи їх поглядом.

 Аміна та Стас сиділи за столиком у ресторані на набережній Закінтоса, очікуючи, коли їм принесуть приготовані страви. Перед ними офіціант поставив келихи, наповнені червоним сухим вином, але вони не брали їх до рук, мовчали та були заглиблені в думки. Стас не міг позбутися сумнівів: невже він неправильно розшифрував координати, які засекретив у картині його дід?

 — Замість затонулого підводного човна, виявили в шуканому місці залишки шхуни контрабандистів! Але ж субмарина — не голка, не може ж вона бути повністю затягнутою піском? — нарешті Стас заговорив, але Аміна не заважала продовжувати йому озвучувати свої думки і лише слухала, дивлячись в очі.