Розділ 9.

 Стас сидів навпроти каміну за дерев’яним столом у будинку Аміни, загорнутий у еластичний бандаж, який стискав груди. Його спина виглядала напруженою, а пальці неквапливо ковзали по клавіатурі ноутбука. На столі лежала географічна мапа Середземноморського регіону, поруч стояла напівпорожня чашка кави. Світло монітора висвітлювало його зосереджене обличчя.

 Двері скрипнули, і до кімнати увійшла Аміна. Вона тримала в руках полотняну сумку з продуктами, які принесла з місцевого ринку. Її погляд зупинився на Стасові, який відвів очі від екрана й усміхнувся. Вона підійшла, привіталася, ніжно торкнулася його щоки і поцілувала.

 — Привіт! Як справи з продажем машини? — запитав він, відставляючи чашку вбік.

 — Розмістила оголошення в кількох газетах і на сайтах, — відповіла Аміна, знімаючи пальто. — Ще заїжджала до декількох точок продажу вживаних авто. Продавці обіцяли допомогти, але сказали, що, якщо хочеш продати швидко, доведеться знижувати ціну.

 — Нічого страшного, — махнув рукою Стас. — Навіть, якщо продамо «Мерс» за півціни, думаю, що грошей все одно вистачить на реалізацію нашого плану.

 Аміна поставила сумку біля холодильника, присіла поруч і подивилася на монітор ноутбука.

 — Як твої успіхи? Знайшов інформацію в інтернеті про «Туз»? — запитала вона, витираючи руки кухонним рушником.

 — Уявляєш, німецькі підводні човни взагалі не мали назв, — почав Стас, повертаючи екран з чорно-білою фотографією якоїсь субмарини до неї. — Лише літерно-цифрові позначення — буква «U» та номер за порядком, існувала ще модіфікація та клас, але ці дані на борту не позначалися. Союзники у роки війни називали всі німецьки човни “U-boat”. Це англомовне скорочення від німецького “Unterseeboot”, що саме й означає “підводний човен”.

 Стас зупинився, зробив ковток кави і продовжив:

 — Німці й зараз не зраджують цим традиціям, наприклад, у класифікації автомобілів «Мерседес» або мобільних телефонів «Сіменс» закладено той самий літерно-цифровий принцип. Але повернемося до нашої теми. Я гадаю, що у магічній комбінації «Пікової дами»: “трійка — сімка — туз”, дід Семен заховав не лише координату широти затоплення U-boat, а й дав підказку про модифікацію човна. Слухай, що я вирахував.

 Аміна відклала рушник і зосереджено дивилася на нього.

 — Перед війною Гітлер підписав так званий “план Z”, який передбачав модернізацію флоту нацистської Німеччини. Найбільш вдалою модифікацією довоєнного часу стала третя серія підводних човнів. На її базі німецькі конструктори створили найоптимальнішу — сьому серію. Цих човнів було заплановано побудувати понад тисячу, але відомо про трохи більше семиста, що брали участь у бойових діях Другої світової війни. «Сімки» були унікальними щодо “прихованих” якостей, насамперед у швидкості та глибині занурення, і вони мали ще сім класів із позначеннями буквами. Найперший, клас “А”, отримав у моряків неофіційну назву “Туз”. Німецькою — “As”, англійською — “Ace”.

 — І скільки таких “Тузів” було у німців? — поцікавилася Аміна.

 — Усього відомо про дванадцять, — відповів Стас. — Вісім затопили союзники, два знищили свої ж екіпажі наприкінці війни. Про долю двох інших майже нічого не відомо. Але мені вдалося знайти інформацію, що один із цих двох «Тузів», які не ввійшли в історію німецького флоту, використовував особисто головнокомандувач Крігсмаріне — Карл Деніц, і під час Другої світової війни: з вересня 1939 року по березень 1945 року, цей U-boat постійно перебував у Кільській бухті Балтійського моря, можливо, як засіб евакуації вищих чинів нацистської партії, у разі поразки у війні або ще якихось непередбачуваних обставин. Чи не звідси гіпотези, що справжній Гітлер міг також бути евакуйований на підводному човні до Аргентини, або навіть до Антарктиди? Адже про долю цього підводного човна нічого не відомо після березня 1945 року...

 Аміна з цікавістю слухала, після паузи і ковтка кави Стас продовжив розповідати:

 — Як виявилося, найтаємничіший U-boat модифікації VII-A під час Другої світової війни базувався на Середземномор'ї в італійській Ла-Спеції та використовувався, крім бойових завдань, для місій археологів «Аненербе» в Туреччину, Грецію і Північну Африку. На сайті шукачів скарбів про загадковий U-boat «Аненербе» написані легенди, всі автори постів сходяться на думці, що невловимий "човен-невидимка" був таки затоплений британським есмінцем, але щодо місця його загибелі точаться палкі суперечки. Вказуються різні місця: від берегів Туреччини, до французьких та італійських берегів. Що ж до ймовірного його останнього маршруту, зазначається, що цей U-boat вийшов чи то з Ізміра, чи то з іншого турецького порту — Мерсина, за одними даними, його шлях проходив — до італійського Трієста, за іншими — до французького Тулона. Також про час загибелі U-boat вказуються абсолютно різні дати, в межах від 1942 до 1944 року. У мережі популярна думка, що в якості головного вантажу на борту човна під час його останнього походу могли перебувати вцілілі артефакти з постраждалої від пожежі давньоєгипетської Олександрійської бібліотеки, колись перевезені османськими завойовниками з Єгипту на територію Туреччини. Але оскільки уряд Туреччини, який формально перебував у нейтральному статусі, симпатизував нацистам, і був готовий вступити у війну з Радянським Союзом на боці Німеччини, маючи власні територіальні інтереси, багато хто припускає, що як подарунки фюреру на субмарині могли знаходитися справжні скарби, також вивезені свого часу османами з Єгипту, Сирії та Палестини.

 — «Аненербе»? — уточнила Аміна. — Думаю, якщо вони під грифом «секретно» щось перевозили, подальшою метою було транспортувати ці артефакти в Рейх, а якщо так, то це не просто золото-діаманти, це те, що збирав Гітлер по всьому світу — магічні предмети культу, сили, влади...