Розділ 8.

 Стас сидів на лікарняному ліжку, обкладений подушками, що підтримували його спину. Бліде світло осіннього дня проникало крізь вікно палати, кидаючи тьмяні відблиски на стіни. Аміна увійшла в палату, принісши із собою запах прохолодного вітру.

 — Привіт, як ти? — вона поставила сумку на стілець, ніжно поцілувала його й сіла поруч.

 — Вже тиждень минув… Краще, ніж було, забиті місця гояться, але ці ребра… — Стас злегка посміхнувся, поправляючи ковдру. — Вони, здається, вирішили мене ще трохи повиховувати. До речі, мене сьогодні збираються виписати, тримати у відділенні лікар не бачить сенсу, за його словами, зростатися ребрам допоможуть «рідні стіни»...

 — Чудова новина! Значить, ми їдемо до мене додому?

 — Мені якось не зручно погоджуватися з твоєю пропозицією, але я згоден, щоб бути поруч з тобою…

 — Ну ось і добре! Я дуже рада! А що з твоєю роботою? Ти залагодив зі своїм шефом свою відсутність?

 — Робота? Я вже звільнений... Це не той випадок, де розуміють...

 Погляди Стаса та Аміни перетнулися, і на мить у кімнаті запанувала тиша, наповнена нерозв’язною напругою.

 — А ти як? Як пройшла поїздка? Що ти мені не хотіла розповідати по телефону? — квапливо запитав Стас.

 Аміна зітхнула, задумливо дивлячись у вікно.

 — Сусід твого діда, Борис, помер, — швидко сказала вона. — Мені не вдалося з ним поговорити...

 Стас підняв брови.

 — Як це помер?

 — За день до мого приїзду отруївся паленою горілкою, — Аміна подивилася Стасу прямо в очі. — Місцеві кажуть, що він любив випити… Але знаєш, що мене бентежить? Я не впевнена, що це було випадково...

 — Ти думаєш, хтось міг його отруїти?

 Аміна знизала плечима.

 — Невідомо… Назвавившись соціальною працівницею, я розпитала місцевих бабусь. Усі говорили одне й те ж: коли Борис випивав, він не міг тримати язик за зубами і розповідав про якісь скарби… Про «незліченні багатства», що лежать на дні моря, про які йому, мовляв, говорив твій дід.

 Стас відкинув голову назад, переварюючи почуте.

 — Скарби? Мій дід?

 — Але послухай далі…

 Аміна дістала із сумки блокнот і розгорнула сторінки, наповнені нотатками.

 — Я дізналася ще дещо в банках… Твій дід брав кредити. Знаєш, на що?

 — На що? — в очах Стаса загорілася цікавість.

 — На будівництво яхти!

 — Яхти? — Стас нахмурився. — Він ще в ті роки мріяв про власну яхту, але я думав, що це залишилося в його фантазіях...

 — Це не фантазії! — Аміна посміхнулася. — Яхта вже добудована! Залишилося зробити останній внесок і оплатити встановлення радіообладнання. Я гадаю, що на побудованій яхті твій дід саме разом із тобою хотів вирушити на пошук скарбів, але смерть завадила йому здійснити свою мрію... Відчувши, що не встигне з тобою поспілкуватися з цього приводу, твій дід зашифрував у картині місце знаходження скарбів, а картину заповів тобі, впевнений на сто відсотків, що тобі вдасться розгадати цей секрет. Тож, тобі цей ребус по зубах, думай, Стасе.

 — Як ще міг зашифрувати місце знаходження скарбів колишній моряк? — Стас задумався, обхопивши голову руками. — Звичайно ж, тільки географічними координатами! Отже, що там у нас? «Жигулі» першої моделі, або ВАЗ 2101... Вимовляється номер моделі, як «двадцять один — нуль один». Автомобіль стоїть на капоті, тобто це може бути вказівником на меридіан, тобто на довготу? Невже шукана координата — 21 градус 01 хвилина східної довготи? Тоді потрібно вирахувати ще й широту. Що у нас там лежить горизонтально, тобто на широті? Карта «Дами пік»? Але чому вона позначена якимись літерами та цифрами?

 — А тут я тобі підкажу, Стасе. — Аміна загадково усміхнулася. — Я стала художницею за покликанням, але за освітою я програміст… Так от, те цифро-літерне позначення «1F0D1» — це набір символів у Юнікоді, комп’ютерному стандарті кодування символів, який записується зазвичай у шістнадцятковій формі з префіксом. Отже, його значення, попри те, що нанесене на карті «Пікової дами», позначає — «Туз треф». Я спеціально цю відповідність перевірила.

 — Туз? Але саме так дід називав той німецький підводний човен, за яким вони полювали в Середземномор’ї. Скарби були на нацистській субмарині? Тоді яку взяти координату північної широти? «Пікова дама» на картині дорівнює «Тузу»? Зачекай, пам’ятаєш афішу біля твого будинку: гастролі театру, опера «Пікова дама»?

 — Звичайно, пам’ятаю, а до чого тут це?

 — Річ у тім, що в повісті Пушкіна «Пікова дама», так само як і в опері Чайковського, магічною комбінацією було: «трійка», «сімка», «туз»! Дід був пристрасним любителем опери, він точно не пропустив би гастролі Дніпропетровського театру в Севастополі. Отже, координата північної широти — це 37 градус?! Поки не ясно з хвилинними координатами широти, але мені стає зрозумілим, що десь на перетині 37 паралелі північної широти з 21 меридіаном східної довготи у глибинах Середземного моря слід шукати потоплений німецький підводний човен, на борту якого й досі можуть знаходитися скарби?!

 — Я тобі ще не сказала, як твій дід назвав свою яхту?