Розділ 1.

 Промені ранкового сонця пробивалися крізь вузькі щілини між жалюзі, заповнюючи кімнату м’яким золотистим світлом.

 Стас лежав у ліжку, занурений у теплу й затишну постіль, і розслаблено насолоджувався атмосферою спокою. Він злегка підняв голову, і його погляд мимоволі ковзнув через простір, відокремлений колонами античного стилю, що розділяли основну кімнату від кухні, звідки до нього доносився приємний аромат свіжозвареної кави.

 Біля кавомашини, спиною до Стаса, стояла оголена дівчина, з якою він познайомився лише вчора. Її звали Аміна, вона була художницею. Стас, мов зачарований, не міг відвести погляду від неї. Її тонка, струнка постать нагадувала античну статую богіні краси. Світло, що проникало в кімнату, ніжно торкалося її оголеної спини, вигини якої плавно переходили в тендітну лінію талії, що здавалася майже неземною у своїй досконалості. Її вигнута шия, злегка підняті плечі, м’який контур сідниць і стегон створювали образ чуттєвої гармонії. Вологі після душу чорні пасма волосся недбало спадали на плечі, залишаючи на шкірі ледь помітні краплі. Її смаглява шкіра, мов шовк, переливалася на сонці, краплі блищали, мов маленькі коштовності.

 Аміна, готуючи бутерброди до кави, рухалася легко і невимушено, кожен її рух здавався частиною таємничого ритуалу, а її плавні рухи, здавалося, сповільнювали сам час. Її тіло манило до себе, викликаючи бажання доторкнутися до цієї витонченої краси, і Стас знову відчув, що не в силах відірвати погляд від дівчини. Кожна секунда споглядання відкривала нові глибини краси його випадкової знайомої, і він не міг позбутися думки, що саме він є її гостем. І саме усвідомлення того, що він зараз у її спальні, в її ліжку, змушувало Стаса напружено пригадувати події вчорашнього дня і, особливо, минулої ночі. Занурений у спогади, він обвів поглядом простору кімнату, перетворену господинею на художню майстерню, де панував творчий безлад. Повсюди стояли картини — в рамах і без, деякі були ще недописані. На кількох мольбертах стояли планшети з ескізами, виконаними в графічному стилі. На столах лежали тюбики з фарбами, баночки, пензлі та інші інструменти. Стас не був знавцем живопису й не розумівся на тонкощах мистецтва, зате вважав себе знавцем жіночої психології, і, треба сказати, жінки його любили… Любили за симпатичне обличчя, атлетичну статуру та веселий характер.

 Будучи радіоведучим популярної програми для автолюбителів «ШипШина» на київській радіостанції «Сто Лиць» на частоті 100,0 FM, тридцятирічний Станіслав Шипшин не поспішав одружуватися, а нові стосунки заводив легко. Друзі навіть заздрили тому, як просто в нього все складалося з жінками.

 «Вона не схожа на легковажну, доступну жінку. Зрештою, це ж я опинився в її ліжку в перший же вечір знайомства», — подумав Стас і усвідомив, що вперше зустрів дівчину, з якою хотів би продовжити стосунки, незважаючи на те, що знає її менше доби.

 Його погляд зупинився на двох порожніх келихах і пляшці з рештками бурштинової рідини, що стояла на скляному журнальному столику біля ліжка. На етикетці читалася назва якоїсь марки шотландського віскі.

 «Тепер зрозуміло, чому в мене болить голова і так важко все пригадати», — подумав Стас, але усміхнувся, спіймавши себе на думці, що ця ніч була особливою.

«А ось і вона», — подумав Стас, коли його погляд зупинився на дуже дивній картині, яку він для себе назвав «Червоний квадрат».

 Крім червоного квадрата, на картині можна було розгледіти синю хвилясту лінію, гральну карту Дами пік, позначену, замість звичної літери «Д», як «1FOAD», а також дізнавалося зображення автомобіля. Хоча фарби в тому місці були змазані, Стас впізнавав у машині першу модель «Жигулів», відому як «Копійка».

 Ця картина дісталася йому у спадок від діда і стала причиною того, що він опинився в домі самотньої кримської художниці.

 Аромат кави збив його з думок, але спогади про вчорашній день поверталися, затягуючи його в вир подій.