Глава 3

— Та що ж із цим світлом? — тихо пробурмотіла Алла, вже розуміючи, що це не випадковість, і рушила перевіряти систему.
Вона підійшла до панелі керування біля стіни. Метал ледь віддавав теплом — система працювала без зупину, як завжди.
Алла провела пальцями по ряду перемикачів. Усе виглядало правильно. Жодних помилок. Жодних збоїв.
— Діагностика, — коротко сказала вона.
Панель відповіла миттєво.
«СИСТЕМА СТАБІЛЬНА».
Алла насупилась.
У той самий момент світло знову блимнуло — коротко, ніби хтось спеціально підморгнув їй ізсередини системи.
А потім… у списку статусів на секунду з’явився ще один рядок, якого там не мало бути.
І зник.

Алла почула стукіт у двері.
Вона на мить завмерла, потім підійшла ближче.
— Хто там?
— Це я, — почувся знайомий голос.
Зоряна Кравченко, її подруга. 
Алла відчинила двері.

Дівчина відчинила двері.

Зоряна  усміхнулась, але одразу зупинилась, уважно глянувши на Аллу.
— Ти якась… напружена, — сказала вона. — Щось сталося?
Алла на мить вагалась, потім знизала плечима.
— Просто система знову дивно реагує.
— Твоя “ідеальна система”? — уточнила Зоряна, заходячи всередину.
— Вона не повинна так поводитись, — коротко відповіла Алла і зачинила двері.
Подруга озирнулась, ніби відчула сам дім.
— Тут… тихо, але якось інакше, — пробурмотіла вона.
Алла не відповіла одразу.
Десь у глибині будинку щось ледь клацнуло.
Зоряна повільно повернула голову в бік коридору.
— Це що було? — тихо запитала вона.
Алла насупилась.
— Нічого. Система прибирає.
— Воно звучало… не як прибирання, — відповіла дівчина і зробила крок уперед.
У цей момент по підлозі повз один із пилозбирачів.
Він рухався рівно, як завжди… але на мить зупинився прямо посеред коридору.
Не там, де мав.
Алла різко вдихнула.
— Він не повинен був зупинятись, — сказала вона тихо.
Зоряна перевела погляд на неї.
— А він часто так робить?
Пауза зависла в повітрі.

— Ні, — коротко відповіла Алла. — Не робить.
І саме в цей момент пилозбирач знову рушив… але не туди, куди мав.

Алла різко зупинила систему.
— Стоп цикл, — чітко сказала вона.
Пилозбирачі завмерли й плавно повернулися в ніші стін.
Тиша.
Зоряна обережно видихнула. Вона глянула на Аллу.
— І що це було?
Алла підійшла до панелі керування і швидко переглянула дані.
— Затримка команди, — сказала вона після паузи. — Можливо, перезавантаження одного з вузлів.
Вона говорила спокійно, але пальці трохи затримались на панелі довше, ніж зазвичай.
— Це небезпечно? — уточнила Зоряна.
Алла похитала головою.
— Не повинно бути.

На секунду все здавалося нормальним.
А потім у глибині коридору знову щось клацнуло.
Алла різко підняла голову.
Зоряна теж це почула.
— Це… знову? — запитала вона.
Алла не відповіла одразу.
Бо в логах, які вона щойно закрила, на мить з’явився той самий рядок, що й раніше.
І зник.

Алла ще раз переглянула систему.
— Затримка синхронізації вузла, — повторила вона вже впевненіше. — Нічого критичного.
Зоряна Кравченко кивнула, але погляд у неї залишився настороженим.
— Якщо це “нічого”, то чому воно звучало, ніби щось зламалось? — тихо запитала вона.
Алла не відповіла одразу.
У цей момент десь у глибині будинку знову клацнуло.
Чітко. Так само, як і раніше.
Алла різко підняла голову.
— Я це не програмувала, — сказала вона тихіше, ніж хотіла.
Зоряна завмерла.
— Що саме?
Алла повільно перевела погляд на панель керування. 

На екрані знову  мигнув рядок діагностики.
І зник.