Шепіт забутих снів

Сонечко

Тихий вечір заполонив дім.

Дівчина сидить у тиші.

Плед накинутий на її плечі,

У руках — кава та рукопис.

Але музика перериває тишу:

Дівчина розуміє — їй пише

Її подруга: «Сонечко».

Цей вірш було присвячено для однієї людини, яка дорога автору🫶🏽

 



#696 в Різне
#59 в Поезія

У тексті є: вірші

Відредаговано: 29.04.2026

Додати до бібліотеки


Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше