Глава 23

На диво ця пропозиція не викликає в мене обурення. Може тому що підсвідомо я розумію, що у мене критичні дні і зваблювати він мене не збирається. І це спокушає… та в цю ж мить перед очима постає образ Іри і я неохоче відмовляюся.

- Розказуй! - ледь переступивши поріг кімнати вигукую я.

- Ні, ні, ні. Це ти розказуй! Він що просидів з тобою цілий день? - очі подруги округлюються.

- Типу того… ми спочатку посварилися, коли він зранку прийшов і я його вигнала. Ну а потім він повернувся і мене відпустило. - видаю я.

- Тобто ви помирилися?

- Угу… - я несміливо киваю і заглядаю в очі подруги. На щастя осуду там не має, лише здивування.

- А у мене стільки новин. - вона пересідає за стіл і потирає руки.

- Ну то я зроблю чаю, а ти розказуй.

- Ми сьогодні з Петею трошки погуляли, були у такому класному місці…ой, ні, там коротше з Ростиславом таке було. а ще конкурс! Ти ж зі мною підеш? - видає вона на одному диханні, а я нічого не розумію.

- Так, давай по порядку, - зупиняю я її словесний потік.

- Ага, ну після пар ми пішли…  ні, чекай, - затинається та. - Зараз розкажу з  самого початку. Виходжу я, значить, така одинока красотка, зранку на вулицю, а там стоїть твій принц. Весь такий розфуфирений як індик. І питає де ти. Ну я губи надула і відповіла, що ти захворіла. Він звісно взявся випитувати, що сталося. Ну, а я щоб дуже не брехати, сказала, що живіт болить, напевне щось з’їла. Він чомусь помінявся в обличчі, швидко піймав для мене таксі і навіть заплатив за нього! Представляєш?! - вона витріщила на мене свої карі очі -  Ну і наскільки я зрозуміла помчав до тебе. Не знаю, що тут у вас відбувалося, але під кінець першої лекції він увірвався в аудиторію, з якимись шаленими очима і попросив мене вийти… яким поглядом нас провели одногрупники можеш собі уявити. Напевне подумали, що я хочу відбити у тебе хлопця. - тут подруга не витримує і заливається сміхом. - Ну і почав мене розпитувати чи це у всіх так як тебе проходять критичні дні. Я взагалі ледве не зомліла від його запитань. Ну почервоніла то точно. Але взявши себе в руки, сказала, що у кожного по - різному і хай не переживає. Ну ще добавила про підвищену емоційність і нервозність. На що він лише скривився. Питав чи можна якось допомогти.  Я розповіла, яке важливе значення має психологічна підтримка і їжа. Видала про твої вподобання, ну і звісно трохи про свої. - дівчина хитро примружилася. - Хай не думає, що вся ця інфа безплатна. Нехай хоч на фрукти розщедиться. - я лише розсміялася і захитала головою. Все таки вона в мне чудова.

- Можеш радіти, він онде два повних пакети притащив, навіть у холодильник не поміщається. - брови подруги злітають вверх, а в очах маячить бажання піти провірити, що там смачненького. Та в іншу хвилину, вона все ж пересилює себе і повертається до розмови.

- Так, щось я відволіклася… а, ну і після всього, він побіг кудись навіть не сказавши дякую. Я так розумію, що сюди… ніколи б не подумала, що він пропустить робочий день, щоб провести його в кімнаті гуртожитку.

- Знаєш Ір, мене це теж дивує. Чому він так різко змінює свою поведінку. Ще вчора явно мене ігнорив, а сьогодні така турбота. - я вдумливо розглядаю свої руки. А от макінюр не завадило б оновити.

- А що він сам на це каже?

- Ми не зачепили цю тему… - важке зітхання виривається з моїх грудей.

- Ти все йому спускаєш з рук… колись це вилізе тобі боком. - оголосила подруга те, що я і сама прекрасно знала. Ну не можу я нічого з собою вдіяти коли він поруч.

- Катрусь, це не єдина твоя проблема… - я підняла голову. Невже щось із навчанням? - Сьогодні після пар я стикнулася із Петром. Він запропонував посидіти у «Максимумі», а я не відмовилася. Ну і до нас звісно приєднався його вірний, хоча це не факт, друг Ростислав. Звісно постало питання твоєї відсутності і я сказала, що ти захворіла. Так той ідіот почав рватися до тебе. Ми ледве його втримали! Всіма правдами і неправдами вмовляли, що тобі потрібен відпочинок, а його  присутність лише погіршить твоє становище. Я відразу зметикувала, що у тебе напевно Ігор і поява ще одного героя любовника на сцені призведе як мінімум до бійки. Тому чекаю оплесків і теплих слів подяки. - вона гордо піднята голову і заплющила очі. Я ж перехилися і поцілувала її у щоку.

- І щоб я без тебе робила, - на що дівчина тільки махнула рукою.

- Так, що я ще мала сказати… а точно. У нас скоро відбудеться шоу міс і містер ІФНТУНГ. Завтра о третій кастинг. Підеш зі мною?

- Хіба як група підтримки. - поклала я умову.

- Ну Кать… - занила та.

- Іра, я зараз не в найкращій формі для кастингів. А про конкурс я знаю, мені з профкому дзвонили.

- І ти мені не сказала?! - обурилася дівчина

- Забула, - пожала я плечима.

Ми ще довго розмовляли, смакуючи всі деталі сьогоднішнього дня. Все -таки він був доволі насичений суперечливими подіями. Мій стан покращився, тому я із задоволенням запихала в себе вже третю кружку чаю і слухала мелодійне гомоніння подруги.

Наступний день був доволі важким, особливо психологічно. Іра весь час метушилася і переживала, що трохи передавалося і мені. Пари пройшли напрочуд вдало і спокійно. Зранку за нами звісно заїхав Ігор, чому я була несказанно рада. Він знову заявився з букетом якихось квітів, який я швидко занесла в кімнату, щоб не маячити ним перед одногрупниками, які і так вже підозріло на мене косилися. У кімнаті вже стояло стільки квітів, що до нас навіть двічі заходили хлопці, щоб купити своїм дівчатам. Я грошей не взяла, але віддала просто так. Ігоря вкотре пожурила і поривалася сказати, які квіти я люблю найбільше, тільки щоб припинити цей безкінечний потік флори. А то ще трохи і у нас з подругою почнеться алергія. Але він ніжно затулив мені рот рукою і сказав, що вже близько до того, щоб самому вгадати і щоб я не обламувала йому кайф від цієї гри, у якій він повинен бути переможцем. Ну я здалася і замовкла. Як завжди поступаючись йому. Він діяв на мене як удав на кролика. Повільно, ніжно і легко все більше обвивав мене лишаючи власної волі і підкоряючи собі. Ці обійми ставали все міцнішими і шанси вийти з них цілою і неушкоджею були все менші. Ну а я, як дурний кролик особливо і не пручалася. Насолоджуючись теплотою і турботою, не розуміючи, чим для мене все це обернеться.