Глава 14

Сказати, що квартира у нього шикарна, це нічого не сказати. Величезні апартаменти, хоча швидше студія. Кожну зону, кабінет, спальня, вітальня чи кухня тут розділяли невеликі розсувні перестінки. Все було виконане у сіро-чорних глянцевих тонах. Квартира відображала глибокий внутрішній світ свого господаря. Після кількох секунд естетичного ступору відчула сильні руки на своїх плечах. Він по джентельменськи допоміг мені зняти пальто. Від його дотику по спині табуном пробігли мурашки. Потім підсунув пуфік і акуратно мене посадив. Сам присів поручч взяв мою ногу і акуратно почав знімати високі замшеві чоботи. Я наче зачарована слідкувала за його діями… там де його гарячі пальці торкалися ноги, шкіра палала. Страх відступав, а на його місце приходило задоволення і теплота. Він ніби ненавмисне провів по моїй нозі рукою, підняв погляд і на кілька секунд заглянув у вічі. У горлі пересохло… щось в його погляді змінилося... І  я не знала як на це реагувати. Затаїла дихання... Та він встав, взяв мене за руку і провів у вітальню. Там запитав чи буду я щось на кшталт чаю чи кави. А я вже і сама не знала чого хочу. Єдині явні бажання це склянка вони і душ. І  тут виникла нова проблема. У що мені переодягнуся на ніч.  Ігор наче прочитав мої думки. Мовчки вийшов і через хвилину повернувся з білою великою футболкою. Опісля провів у ванну, налаштував душ і чемно вийшов.

Руки тремтіли. Серце калатало. Не пам'ятаю навіть як роздяглася і скільки простояла під гарячими струменями води.  Привівши емоції у сякий такий порядок,  швидко помилася, скориставшись його шампунем і гелем для душу. Як відреагує на це моє бідне волосся я не знала.  Потім знайшла фен і нову зубну щітку. Поки шукала сушку помітила декілька жіночих помад, креми і парфуми. Так… одне із двох. Або з ним хтось живе… або часто приходить і активно мітить територію. І не факт що це одна і та сама дівчина. А ні, є ще і третій варіант, він сам цим таємно користується. Від цієї думки пробив нервовий сміх. Хоча сам факт, що у нього ночують дівчата мене не дуже тішив. Я одягнула його футболку, яка виявилася такої довжини як моя нічна сорочка, висушила волосся, почистила зуби і вийшла. Хлопець стояв біль дверей зі стаканом води. Поки я пила він не зводив з мене очей.   Його погляд торкався до мене і я це відчувала. Щось у животі затремтіло. Повітря навколо піднімало свою температуру і згущувало. Я швидко сушила стакан ледве не захлинувшись. Повільно видихнувши Ігор все таки провів мене до спальні.

Мовчанка між нами говорила гучніше красномовних слів. Кожен вів свій монолог, не наважуючись озвучити і слова. Я від скутості він від серйозності.

- Ну тоді на добраніч, - тихо, наче боячись мене налякати, озвався хлопець.

- На добраніч… -. я сіла на м'яке ліжко.

Він стис кулаки, глибоко вдихнув і розвернувся.

- Ігор! - він зупинився і озирнувся. В його погляді щось змінилося… з’явилася якась теплота чи надія… я так і не зрозуміла.

-  Я хотіла сказати дякую. За все що ти для мене робиш... і те, чого не робиш... - він проковтнув і натягнуто посміхнувся. Кивнув і швидко вийшов. Тільки вогник що на секунду запалав, потух...  

Я лягла у білосніжні перини. І як мені тут спати, якщо вони пахнуть ним.  Глибоко вдихнула насолоджуючись ароматом. Сон ніяк не йшов. Тому я наставила будильник на сьому ранку і зателефонувала Ірі. Вона вже сонно протягнула.

- Я слухаю… - я тихо сказала де я  і чому. 
- Катя ти що з глузду з’їхала?  - її голос зазвучав куди бодріше. - Ти чому мені не подзвонила, я б тобі ключі через вікно кинула!  - і тут я зрозуміла наскільки лоханулася.

- Іра, я така дурепа… - я ляснула себе по лобі.

- Не спіши посипати голову попелом... і знаєш… - уже м’якше сказала подруга, - може воно і на краще.

- В якому сенсі? - не зрозуміла я її.

- Ну він же поводить себе пристойно, не пристає, а це означає, що він нормальний і йому можна довіряти. Такий собі тест на пробу. - я отетеріла від її слів. - Добре, лягаємо спати, а завтра поговоримо.

Я поклала телефон і задумалася. А й справді він себе поводить ідеально. Навіть з поцілунками не поліз. Жодного непристойного натяку чи спроби близькості. Не кожен на таке здатний. Ну не може він бути таким ідеальним… щось тут не так. А може я просто себе накручую…  знову захотіла пити. Та що ж це таке? Я встала і тихо пішла на кухню. Взяла пляшку з водою і розвернулася, щоб піти назад як почула тихе

- Не спиться? - я аж підскочила з переляку. - Вибач, не хотів тебе лякати. Просто почув, що ти ходиш і подумав може щось треба. - я підняла погляд і наткнулася на красивий широкий накачаний, а головне голий… торс. Язик присох до піднебіння.  

- Я… я просто… води захотіла, - я ледве з себе видавила ці слова.  Щоки запалали і стало чомусь так незручно. Ще подумає що я щось шукала у його квартирі.

Відірвавши нарешті погляд від широких оголених плечей, розвернулася і швидко пішла у спальню, від гріха подальше. Зупинилася біля ліжка, глибоко вдихнула і повільно видихнула… так... це просто хлопець… намагалася заспокоїтися і привести в норму рване дихання.

- Може ми поговоримо трошки, якщо ти теж не спиш… -  почула позаду тихий грудний голос.

- Я не проти… - на тремтячих ногах  повернулася і посміхнулася.

- А може чаю зеленого? Він заспокоює і розслабляє… - запропонував він, а я ствердно кивнула. - Тоді чекай, зараз принесу.

Я залізла під ковдру і підтягнула її до самої шиї. От навіщо я погодилася на цей чай. Завтра ж зранку на пари, треба спати.  Чому я так легко погоджуюся зі всім, що він каже. Де ж мій характер? Чому ти мовчиш? Я звернулася до голосу розуму. Ти ж все одно мене не слухаєш, що тут казати. - відповів той.

Через кілька хвилин прийшов Ігор з двома чашками ароматного чаю. Одну подав мені і сів навпроти.

- Що ти читаєш? - поставив він мені несподіване запитання.

- Ти маєш на увазі книги? - він кивнув. - Ну майже все, крім жахів, еротики і фантастики.  Зараз в більшості це книги по психології.