Епiлог

Море обіймало Софію, терлося по ногах та ніжно цілувало у шию. Поряд стрибала Моана. Дельфін тицяв носом у живіт дівчини, а потім пустотливо відпливав до свого хазяїна. 

- Вона сумувала за тобою, - посміхнувся Рем. Русалка пірнув на глибину й вже за мить опинився позаду Софії. Він прибрав мокре волосся з її плечей, торкнувся шкіри вустами. - І я теж…

Ру відповіла довгим спраглим поцілунком. Вона більше не боялася, що їх з Ремом помітять. Хранителі та підводні старійшини були настільки заклопотані злочинами Ноя, що кохання русалки з людиною стало задаватися дитячою забавкою, не вартою уваги. Навіть Кован з Лією дали своє благословення на ці стосунки, хоча батько Софії все ж не зміг втриматись від коментаря:

- Я б, звісно, волів бачити на його місці когось іншого… Айка, наприклад, - сказав він, коли залишився з Софією наодинці. - Але ти заслуговуєш поваги до свого вибору. Рем, так Рем.

Здавалося б, все стало на свої місця - Ру об’єдналась з морем, поновила титул Хранительки, змусила коханого повернутися до свого звичного життя, але одна біда не дозволяла їй назвати себе щасливою — батько. 

- Мабуть, вже треба йти, - Софія узяла Рема за руку й повела до берега. - Скоро оголосять вирок Ною.

- Хвилюєшся?

- Я остаточно заплуталася… Ной заслуговує на покарання, це навіть не обговорюється, але мені його шкода.

- Твоя мама сподівається, що його стратять прямо у маяку, - хмикнув русалка. Він повністю розділяв бажання пані Ру.

Софія знизала плечима.

- Мама сердита. І спантеличена. Їй зараз важко, бо разом із Ноєм повернулися усі спогади… Якщо чесно, я думаю, що вона досі має почуття до нього.

- Тільки тепер це почуття ненависті.

- Хтозна.

Дорогою до маяка пара зустріла Айка. Як нагороду за порятунок Софії, для нього та Сані зробили виключення й запропонували також вступити у ряди Хранителів.

- Все змінюється, - розмірковував пан Даль, - старі закони вичерпали себе. Гадаю, ми тільки виграємо, якщо залучимо до співпраці молоде покоління.

Сані погодилась відразу, а ось хлопець у відповідь на запрошення проголосив довгу лайливу тираду про те, що у його житті вже й так забагато надприродного. Поскаржився на русалок, обізвавши їх морепродуктами, попросив “купу нероб з маяка” не втягувати його у нові проблеми, а потім… потім він теж погодився.

Хлопець виглядав напруженим та серйозним. Він крокував набережною, шпиняючи ногами галасливих чайок. Софії довелося кілька разів вигукнути його ім’я, щоб нарешті привернути до себе увагу.

- О… Це ви, - Ай потиснув руку Рему і поцілував подругу в щоку. - На суд йдете? Має бути весело…

- А ти чому такий насуплений? 

- Через Сані.

— Знову посварилися?

— Ну… — Айк поглянув на Рема, ніби соромився його присутності. — Я запропонував їй зустрічатись.

Софія ледь не подавилася повітрям.

— Що? Як так? Я думала, ви на дух одне одного не переносите. 

— Та годі, — заперечив Рем. — Насправді з них вийде хороша пара. 

— Не вийде! Сані відмовила, — Айк насупився ще більше. — Теж мені… принцеса знайшлась. Я двічі просити не стану. І взагалі ляпнув, не подумавши… На емоціях.

— На емоціях ми найщиріші, — зауважив Рем.

— Ой, та замовкни. Ти хороший хлопець, але тільки до того моменту, поки не почнеш корчити з себе розумника.

Кімната в маяку, яка зазвичай слугувала залою для нарад, була занадто тісною, щоб помістити охочих почути вирок Ною. Стіл та інші меблі довело винести, залишили тільки маленький ослінчик для пана Араса, бо той за станом здоров’я не міг вистояти на ногах весь процес. Хранителі скупчилися навпроти дверей у підвал, де тримали в’язня. Посли від русалок смиренно чекали навпроти. 

Коли Софія у супроводі хлопців зайшла в кімнату, підводний народ опустив очі до підлоги. Русалки перепросили перед сім'єю Ру, але вони все так само продовжували боятися виродка. Тільки Ерна, посміхаючись на весь рот, помахала Софії рукою та промовила:

- Привіт, рибко!

На середину зали вийшли голова Хранителів і представний підводних старійшин. 

- Приведіть в’язня, - наказали чоловіки.

Шаман йшов повз глядачів з гордо піднятою головою. Він зупинився біля старійшин, відшукав поглядом Лію та дивився тільки на неї, поки русалки зачитували перелік злочинів, вчинених на напередодні. 

Софія уважно стежила за реакцією матері. Та зробилася блідою, перебирала у пальцях краєчок своєї блузи й ледь помітно ворушила губами. Спершу дівчині здалося, ніби Лія настільки хвилюється, що почала читати молитву. Лише потім вона зрозуміла - її батьки про щось говорили. В результаті, Лія закрила обличчя руками.

- Вибачте, я погано почуваюся… - вона розштовхала натовп, пробираючись до виходу. - Вибачте.

Присутні ввічло вдали, наче повірили їй. Насправді, всі прекрасно розуміли причину такої поведінки Лії. Софія з Кованом хотіли піти за нею, проте Сані, яка до цього ховалася у наповпі, їх випередила: