5.2

Неочікувано для Хранителів русалки повідомили про нові переговори. Старші Ру губилися у здогадках, куди заведе ця зустріч. Кован усіляко намагався переконати Софію не йти до маяка. Він посилався на її слабкість, необхідність у спокої і все у тому ж дусі. Та хіба якесь поранення зупинило б дівчину? Софія місця собі не знаходила, бажаючи скоріше побачитися з Ремом. Він не йшов з її думок, але від минулої зустрічі не давав про себе знати.

Ру зайняли свої місця якраз перед тим, як у приміщення зайшли русалки. Їх було всього двоє. Один, з намистом на шиї, той самий, що говорив з людьми на першій Раді Софії, а інший… Дівчина привстала, щоб краще розгледіти гостя: у маяк запливла, бо по-іншому ці граційні кроки не назвеш , жінка-русалка. Перше, що впало в око - це яскраво зелене волосся та біла, як парафін, шкіра. Одягнена вона була у дивну сукню - коротку спереду, але з неймовірно довгим шлейфом, який ще кілька метрів тягнувся позаду неї. Тканина нагадувала вітрила старовинного корабля і через це дівчина виглядала ще більш загадковою. 

- Ерна! - доглядач маяка плеснув у долоні. Ще хвилину тому він заходився розповідати про доцільність використання гарпуна проти русалок, але, побачивши це дивовижне створіння, відразу розтанув. - Яка честь, яка честь!

Дівчина обвела поглядом залу, зупинилася на Софії й посміхнулася їй. Ру ледь не впала зі стільця від такої уваги. Чоловік, що прибув разом з нею, промовив:

- Наші вітання! Вибачте, що не відповідали на заклики. Сподіваюся, сьогодні ми зможемо вирішити всі питання.

- Ми також, - кивнув пан Даль.

Русалка узявся розповідати про ймовірні причини мору риби та вступив у довгу дискусію про те, чи варто відкривати морський кордон. Цього разу Хранителі поводилися більш дружньо, адже сподівалися отримати дозвіл на вилов сардини. 

- Вдавай, що зацікавлена бесідою, Софіє, - заговорила до неї Ерна. - Не дивись на мене. Просто слухай.

Дівчині перехопило подих. Вона потупила погляд у стіл і спробувала вгамувати хвилювання. Русалка тим часом продовжила.

- Мій брат передає тобі вітання. Він хотів прийти на Раду, але поки що занадто слабкий для того, аби виходити з води.

Софія не втрималася та ковзнула поглядом по співрозмовниці. 

- Так, я сестра Рема. Взагалі-то мене трохи ображає, що він не знайшов часу, розповісти про мене. Але то пусте… Дякую, що врятувала його. Наша сім’я не схвалює прогулянки сушею, але тепер я хоч розумію, чому він так рветься з моря.

Щоки Софії спалахнули червоним. Вона схилилася над аркушем паперу, на якому пан Арас креслив якусь заплутану схему. Слова Ерни зачепили її за живе. Ру вже пожалкувала, що не послухалася батька та пішла на збори.

Хранителі засміялися, вони почали бадьоро плескати у долоні. Софія, пропустивши бесіду повз вуха, не знала, як реагувати на їхню радість. Ерна зробила крок вперед. Тепер її голос звучав у головах усіх присутніх.

- Нехай відкриття кордону послугує підтвердженням тому, що підводний та наземний народи - не вороги, а союзники. Ми усе ще сподіваємося на вашу чесність, тому чекаємо, що найближчим часом вбивця Плу отримає покарання. І ось… - вона сунула руку за пояс й дістала маленьку золотаву кулю. - Це було у його тілі.

Ерна поклала доказ на середину столу. Кован Ру відразу схопив його, повертів у пальцях та сховав до кишені.

- Дякуємо, - кивнув він. - Це допоможе розслідуванню.

Хранителі, задоволені своєю роботою, стали виходити на вулицю. Софія підставила обличчя вітерцю, дозволяючи йому охолодити шкіру. На губах відразу з’явився приємний солонуватий присмак, а оголені частини тіла вкрилися тисячами мурашок.

- Ай, ледь не забула! - Ерна ковзнула повз Софію, - Якщо хочеш побачити щось цікаве, то не зачиняй вікно суботньої ночі. 

Ру подивилася по сторонах, аби переконатися, що її ніхто не почує. Батьки були зайняті конфліктом з паном Арасом щодо його паління на під час Ради - Лія Ру ненавиділа запах тютюну. Інші ж поспішали додому. Лише кілька чоловіків зачаровано поглядали на Ерну, та й ті знаходилися на достатній відстані.

- А що буде в суботу? - поцікавилася Софія.

- Навіть і знати не хочу… Бувай, рибко.