РОЗДІЛ 4 Вихід на волю

Після поцілунку хотілося кричати на весь світ від радості. Юра тихо підсміювався над нею, розуміючи її почуття. 

• Мене давно ніхто не цілував. Це щось неймовірне. - озвалася жінка, попиваючи вино. Їй раптом захотілося опинитися з цим чоловіком наодинці. Його енергія повільно проникала в усе єство, змушуючи його тремтіти від бажання.
• В мене теж давно нікого не було.- відповів той, ніби читаючи її думки.- Тут не питають дозволу, тут - живуть.
• Чому про вас ніхто не знає там на поверхні? - запитала вона, відчуваючи сп'яніння.
• Там , на поверхні ми- чужі. Нас давно перетворили в легенду.

Іраїда глибоко вдихнула. Голова продовжувала паморочитися. Усе навколо здавалося нереальним. 

• Юро... мені треба на волю. Туди,де реальне життя. - промовила згодом.
• Тоді піду з тобою. Я єдиний, хто досі має змогу бувати серед людей.

Він допоміг їй встати і вивівши в коридор, повів до сходів. 

• А чому інші не можуть виходити звідси? - невгавала жінка. Ноги починали заплітатися ще й гикавка напала.

Юра уважно на неї поглянув і стиха мовив:

• Згодом дізнаєшся правду. Зараз тобі необхідно відпочити. Діставшись нарешті до сходів, почали повільно підніматися вгору. Вірніше він тягнув її за руки.

Опинившись на свіжому повітрі жінка впала на землю, важко віддихуючись. Юра мовчки стояв поруч. Не знав як поводитися з нею в такому стані. 

Прийшовши до тями Іраїда повільно звелася на ноги і підійшла до автівки. Тінь невідступно слідувала за нею. 

Залізши всередину, Іраїда поглянула на Юру й мовила:

• Дякую за все. Тепер я знаю, що таке справжнє мистецтво.
• Головне не забувай сюди дорогу. - озвався чоловік.- Тепер ти частина нашого клубу. Коли прийде час зможеш залишитися в ньому назавжди.

Після того вона поринула у глибокий і міцний сон. На вулиці починало світати.

Юра ще трохи постояв біля авто, розчинившись у променях сонця.