РОЗДІЛ 3 Концерт

Іраїда не вірила власним очам - на сцені перед нею розгорталося справжнє шоу. Юра вже  налаштовував гітару. Поруч з ним стояв високий худорлявий темноволосий чоловік з азійськими рисами обличчя. Його погляд блукав залом, на мить затримавшись на ній. Щось в цьому погляді було знайомим. 

• Бачу ти новенька?- поцікавився той. Його низький голос розтікався повітрям.
• Новенька. - несміло озвалася жінка.
• Тоді будь як вдома. - промовив він, усміхаючись.

Глядачі ліниво розташувалися за столиками, ковтаючи вино і викурюючи цигарки. Від тютюнового диму запершіло в горлі. Вона намагалася вести здоровий спосіб життя та не завжди це вдавалося.

Нарешті зазвучали перші акорди. Люди стрепенулися мов від довгої сплячки. Іраїда присіла за столик біля дверей, слухаючи пісню. Вона була про реальне життя, біль, кохання та самотність. Це було те, чим  вона насправді жила. 

Згодом на сцені з'являлися інші музиканти. Від побаченого в неї округлилися очі. Така концентрація талантів в одному приміщенні вражала. 

Помітивши її зніяковіння, Юра гукнув:

• Мала, це лише розігрів. Далі буде ще крутіше.

Іраїда лише кивнула, не маючи сил говорити. Її душа розкривалася як квітка навесні. Згодом були танці. 

Мелодії накочувалися хвилями, заповнюючи собою увесь простір клубу. Тепер біля мікрофона опинився високий темноволосий чоловік з довгим волоссям на ім'я Андрій. Вона одразу його впізнала. Коли він почав співати , вся публіка скочила з місця, почавши танцювати. Найбільше вражала своїми рухами Іраїда. Вона повністю віддалася музиці, відчуваючи в собі її енергію.

Його пісні вчили любити свою батьківщину і мову, приймати удари життя і вчитися твердо стояти на ногах. Він вчив кайфувати від самого себе. 

Згодом біля мікрофона опинився невисокий на зріст чоловік, якого звали Сергій. Він тепло привітався з аудиторією і почав співати. Іраїда аж розплакалася від щастя. Ці пісні відносили в дитинство, де був живим батько. 

Її серце стискалося від надміру почуттів. Кожна нота і слово, проникали в найпотаємніші куточки душі, змушуючи їх звучати. Вона відчувала, що тут серед тіней нарешті починає заходити себе справжню. 

Після завершення концерту до неї підійшов Юра. Сівши навпроти спитав:

• Тепер ти розумієш, що таке справжнє мистецтво?
• Розумію. - відповіла жінка, усміхаючись. В її очах грали пустотливі бісики. Тінь нагнулася і впилася губами в її вуста. Від того в неї голова пішла обертом. Він не просто цілував,а брав те, що тепер належить йому.