РОЗДІЛ 1 Приїзд

Нічне місто вражало своєю магічною атмосферою. Поодинокі ліхтарі кволо освітлювали вулиці, надаючи їм містичності. Мешканці давно поснули, безпритульні тварини поховалися хто куди. Здавалося час навколо застиг. 

Вийшовши з автівки, Іраїда Стрілець вирішила розім'яти ноги після довгої їзди. Була це 31- річна шатенка з коротким графітово- русявим волоссям. Сірі очі уважно вивчали околиці.  Вона приїхала сюди за завданням редакції: треба було написати статтю про дивні події, які тут почали відбуватися. Називалося воно - Вольвичі, знаходячись у Стрийському районі Львівщини. 

Тут переважали сірі панельні хрущовки, декілька пам'ятників та  глибоке озеро, яке здавалося мовчки спостерігало за нічним містом. 

Раптом почувся тихий шепіт, що здавалося долинав з-під землі. Іраїда присіла, щоб краще його почути. Той шепіт нагадував  голоси людей. Але чи дійсно це були люди? Від самої думки їй стало лячно. Хотілося залізти в авто й тікати світ за очі. 

Над містом висів щербатий Місяць, зрідка пробиваючись крізь хмари. Голоси під землею ставали гучнішими, змушуючи її двигтіти під ногами. 

Несподівано за спиною почувся тріск сухих гілок. Жінка обернулася й побачила перед собою високого чоловіка, одягненого у старий одяг. 

• Хто ви? - несміливо поцікавилась у нього. Її губи тремтіли від страху. Серце шалено калатало в грудях.

Той іронічно посміхнувся і мовив:

• Юра, музикант. Той, хто колись співав про грубу щирість.

Його голос навіть у тиші вулиць здавався їй дуже знайомим. 

• Ви...справжній?- поцікавилась жінка, затремтівши як осика на вітрі.

Юра кивнув, продовжуючи усміхатися. Його волосся куйовдилося від вітру. Найдивнішим було те, що не відкидав тіні. 

Шепіт продовжував лунати під ними, заворожуючи душу. 

• Мала, ти маєш піти за мною. - озвався музикант.
• Куди? - не одразу зрозуміла Іраїда.
• Під землю.- прошепотів він, підморгуючи.- Там знайдеш відповіді на питання,які турбують.
• А якщо не захочу йти? - не вгавала вона, досі не розуміючи що відбувається.
• Я тебе силою туди затягну.- промовив Юра, сміючись. Той сміх прокотився усім містом, нагадуючи про складність буття.