Шепіт у пітьмі: Наслідки
Розділ 10: Доки світло ще горить
Аліса сиділа на даху старого корпусу Академії, що давно перетворилася на прихисток для молодих шукачів істини. Вітер розвівав її довге волосся — саме таке, як у тата, але з іскорками материнської вдачі. Поруч із нею були Олівер, Назар, Адель і Тея — кожен зі своєю історією, зі своїм болем і надією. Та зараз вони були разом, мов зорі, що об'єдналися проти пітьми.
— Ти впевнена, що саме тут? — запитав Назар, трохи нервуючи. Його пальці стиснули кулон на шиї — амулет, залишений бабусею, відомою провидицею.
— Так, — впевнено сказала Аліса. — Це місце відлунює старою енергією. Тут Тінь вже пробувала вирватись раніше.
Олівер нахилився вперед:— То, може, ми теж лише частина плану? Використані, щоб…
— …щоб перемогти. — Тея перервала його. Її голос звучав м’яко, але твердо. — Ми не повторимо помилок минулого.
У цю мить земля під ними ледь здригнулася. З далекого краю міста долинав гул, ніби щось прокидалося після довгого сну.
— Це воно, — шепнула Аліса. — Воно нас відчуло.
— Тоді час об’єднатись, — мовила Адель. — Не як діти героїв, а як ті, хто самі мають стати легендами.
Аліса глянула на своїх друзів. У їхніх очах — віра. У серцях — боротьба. А над ними, поміж зорями, щось шепотіло… і цього разу вона не злякалась.
Шепіт у пітьмі знав її ім’я. Але вона знала своє світло.
#6627 в Любовні романи
#2704 в Сучасний любовний роман
#2792 в Фентезі
#656 в Міське фентезі
Відредаговано: 26.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
