Аліса обвела друзів серйозним поглядом. Її голос був тихим, але твердим:
— Послухайте мене уважно. Якщо ми з батьками не повернемося… ви знаєте, що робити.
Лея розгублено глянула на неї:— Що ти маєш на увазі?
— Є план Б. У сейфі, у нас вдома. Пароль — ім’я мами і рік мого народження. Там — все: координати, записи, речі, які можуть допомогти. Якщо я не вийду на зв’язок до світанку після повного місяця — дійте. Але нікуди не йдіть самі.
Назар насупився:
— Алісо… Ти не можеш так просто залишити це на нас. Ми не безсилі.
— Знаю. Саме тому довіряю. Але іноді… треба думати не тільки про себе, а й про наслідки. Те, що стоїть за цим Орденом Тіні — набагато більше, ніж ми думали.
Олівер кивнув. Його голос був хрипкий:— Ми залишимось. Але тільки тому, що це — твій наказ. Та якщо буде хоч натяк, що ти в небезпеці…
— Я знаю, — м’яко всміхнулась вона. — І саме тому ми переможемо.
Вона встала, і тиша зависла у повітрі, наче перед бурею.
Аліса вийшла на вулицю. У небі завис повний місяць, і десь там, у темряві, щось чекало на неї. Але тепер вона була готова.
#6560 в Любовні романи
#2679 в Сучасний любовний роман
#2761 в Фентезі
#648 в Міське фентезі
Відредаговано: 26.05.2025