Шепіт після зради

Глава 10. Історія, яку вона більше не переписує

Андрій сидів на лавці біля того самого арт-простору. У руках — чашка з кавою.З кориці.

Він подивився на неї й усміхнувся. Без питань.Без “чому так довго”. Просто — “ти прийшла”.

Вона сіла поруч. Тиша між ними була теплою, майже обіймаючою.

— Я не знаю, що буде, — зізналася вона.— Я вчуся довіряти не іншим. Собі.

— Це — найкраще, що можна вивчити, — відповів він.

Вони говорили про подорожі, про мистецтво, про те, що біль не завжди — ворог. Іноді він учитель.

У якийсь момент Андрій запитав:

— А як би ти назвала свою історію?

Евеліна подумала. Поглянула на небо, де вечір тихо стирав обриси хмар.І прошепотіла:

— «Жінка, що вийшла з вогню — і не згоріла.»

Вона більше не хотіла писати історію, де головна героїня жертва. Вона хотіла бути авторкою.Себе. Життя. Майбутнього.

І це був не хепі-енд.

Це був чесний кінець. І чистий початок.

Катя Черниш

Подобається

#6681 в Любовні романи
#2702 в Сучасний любовний роман

Відредаговано: 19.05.2025