Шепіт після зради
Глава 4. Повертайся, але не до мене
Він стояв біля її дверей, як колись. Тільки тепер не з букетом троянд, а з втомленим поглядом. В його очах не було впевненості — лиш страх втратити те, чого не оцінив.
Евеліна відчинила спокійно. У її руках була чашка з чаєм. Не з кавою. Він помітив. Але нічого не сказав.
— Привіт, — прошепотів він.
— Привіт, — відповіла вона. І не посміхнулась.
— Я не можу більше без тебе… Я не сплю, не живу. Це була помилка.
— Помилка? — її голос був м’який, але в ньому відчувалась сталь. — Помилка — це коли забуваєш річницю. А ти забув мене.
Він опустив очі. А вона вперше за весь час дивилася на нього згори вниз — не через зріст, а через внутрішню висоту, якої досягла.
— Я все зрозумів… Я був ідіотом. Дай мені шанс.
— Шанс? — вона зітхнула. — Знаєш, що найболючіше? Я б колись усе пробачила. Але тепер я інша.
Вона поставила чашку на підвіконня, глянула на нього востаннє й додала:
— Повертайся, якщо хочеш. Але не до мене. Бо я вже пішла.
І зачинила двері. Не різко. Спокійно. Назавжди.
#2776 в Любовні романи
#1264 в Сучасний любовний роман
Відредаговано: 19.05.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
