Обіймаю безмежність, як небо!
Не говори! Ні, не треба!
Сонце сідає... Дивись!
Благаю! Не йди! Залишись!
Десь засинає ріка...
Серце моє в руках...
Руки Твої цілую...
Є Ти і я існую...
Як небо, - Тебе обіймаю!
Що ж буде далі? Не знаю!
Долі... Чи сплетені долі?
Сонце сідає поволі...
Захід багряний шепоче, -
"Ідіть! Ваші ночі - ці ночі!".
Цілую! Я десь... За межею...
Ніч... І Ти стала моєю...
Ніч дарувала надію...
Вільна! Не володію
Чарами, що оповила
Ніч... Ти її полюбила
За небо, що вшите зірками,
За світ, що об’єднаний нами...
І неможливе можливо!
Ніч дарувала нам диво...
Що буде далі? Не знаю!
Безмежність... Тебе... Обіймаю!
Відредаговано: 23.08.2022