Шепіт моїх думок
Ніч кохання
Ти поруч, і світ сповнюється світлом,
Навіть тіні здаються теплими і милими.
Вітер грає у твоєму волоссі,
І я ловлю цей подих, мов музику у склянці прозорій.
Серце б’ється у ритмі твоїх кроків,
Серце відлунює в голосі твого сміху.
Я хочу зупинити час, затримати мить,
Де лише ми, і ніч обіймає нас повільно.
Твої очі — як зорі у спокійному небі,
Вони шукають мене так, як шукаю я тебе.
Кожен дотик — як рима у вірші,
Кожне слово — як музика, що пульсує в грудях.
Я йду за тобою серед нічного міста,
І навіть тіні танцюють, немов на балу.
Слова лишаються зайвими, бо серце промовляє саме,
І його ритм — це єдина поезія, що нам потрібна.
Ми сміємося, ми мовчимо, ми пливемо крізь мить,
Бо кохання — це ритм, це світло, це тиша і звук.
І я знаю: навіть якщо завтра нас не буде,
Ця ніч залишиться в серці, немов вірш, немов рима.
#2312 в Сучасна проза
#2299 в Різне
#453 в Поезія
Відредаговано: 16.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
