Шепіт моїх думок
Подих часу
Час проходить тихо, але впевнено,
І я йду, ловлючи його подих у долонях.
Листя шепоче про минуле, вітер промовляє про майбутнє,
І я йду серед цих голосів, слухаючи себе.
Кожен крок — ритм у великому вірші світу,
Кожен подих — нота, що лягає в душу.
Світло грає на стінах, світло грає в очах,
І я бачу риму в кожному сонячному промені.
Серце б’ється у такт нічному місту,
Серце б’ється у такт всесвіту, що співає для мене.
І я розумію: життя — це поезія,
І кожна мить — це рима, що тримає світло і тінь разом.
Я йду далі, слухаючи музику часу,
І кожен крок стає віршем, і кожен подих — римою.
Бо жити — означає слухати ритм світу,
І знаходити красу навіть у тиші, що звучить голосніше за слова.
#2311 в Сучасна проза
#2292 в Різне
#451 в Поезія
Відредаговано: 16.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
