Шепіт моїх думок
Вечірні відтінки
Небо палає у відтінках фіолету й червоного,
І я йду, збираючи в кишенях дихання цього вечора.
Тіні грають на стінах, тіні грають у моїй душі,
І ритм серця стає частиною цих відтінків.
Кожен звук вечора — як ніжний удар барабана,
Кожен подих — мелодія, що пливе крізь час.
Ліхтарі миготять, мов очі далекі,
І я бачу в них риму минулого і майбутнього.
Серце б’ється і слухає світ,
Серце знаходить риму в шумі і тиші водночас.
Вечір промовляє, ніч відповідає,
І я йду, немов у вірші, що ніколи не завершаться.
Бо життя — це ритм, і світло — це рима,
І кожна мить — як музика, що пульсує у грудях.
#2312 в Сучасна проза
#2286 в Різне
#443 в Поезія
Відредаговано: 16.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
