Шепіт моїх думок
Шепіт вітру
Вітер шепоче мені тихо слова,
Що пам’ятають і радість, і зваба.
Ніч обіймає мене темним шатром,
І я йду, немов під небом простягнутим ватром.
Світло ліхтарів грає на стінах,
Збирає в тіні мої надії й печалі.
Кожен крок — це ритм серця мого,
Кожен подих — мелодія в дорозі крокуючого.
Листя падає, як старі листи,
Вони співають про втрати й миті.
І спогади линуть, мов ріка,
Несучи з собою тепло і тривогу світу.
Я слухаю ніч, я слухаю світ,
Кожна тінь промовляє свій хіт.
І тоді розумію, що навіть у темряві,
Є ритм і рима, є музика слова.
Серце б’ється, і в ньому звучить ритм,
Серце б’ється, і в ньому світлий мотив.
Бо життя — це поезія, життя — це спів,
І кожна мить стає віршем, якщо слухати серцем живим.
#2328 в Сучасна проза
#2322 в Різне
#458 в Поезія
Відредаговано: 16.11.2025
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
