Я вдячна собі за все,
що витримала.
За ті ночі, коли плакала,
але не зламалась.
За ті хвилини, коли хотілось
опустити руки,
але я йшла далі.
Я вдячна собі за те,
що не втратила доброти,
хоч мене вчили інакше.
За те, що кожного разу
піднімалась — навіть тоді,
коли ніхто не бачив.
І я знаю:
сама я дала собі найкращу опору.
І тепер я обіймаю себе подумки
й кажу:
«Ти молодець. Ти заслужила світло».