Шепіт моїх думок

Коли я втомлююсь

Коли я втомлююсь від людей і шуму,
я тікаю у свої думки.
Там, де спокій,
де ніхто не просить бути сильнішою.
Там я можу просто бути —
без масок, без ролей, без страху.
Я сиджу у тиші
і слухаю, як б’ється серце.
Воно говорить більше, ніж слова,
і чесніше за будь-які визнання.
І я дозволяю собі бути слабкою.
Бо слабкість — це не поразка,
це знак, що я жива.
І коли я повертаюсь у світ,
я йду туди вже іншою —
спокійнішою, теплішою, справжньою.

Зимова сніжинка

Подобається

#2311 в Сучасна проза
#2297 в Різне
#453 в Поезія

У тексті є: зворушливе кохання, звороти долі, звуки душі

Відредаговано: 16.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись