Шепіт моїх думок

Я вчуся відпускати

Я вчуся відпускати те,
за що трималась роками.
Вчуся дихати без тіней тих,
кого любила мов океани.
Я вчуся бути вдячною,
навіть коли болить.
Бо кожен, хто торкнувся серця,
залишив у ньому блиск чи слід.
Відпускання — це не втеча,
і не крик у темряву нічну.
Це шлях до себе справжньої,
до тієї, що не губить душу свою.
Я вчуся приймати зміни,
бо світ не стоїть на місці.
І те, що колись здавалося вічним,
сьогодні просто листя вітрі.
Та я вірю: все, що пішло —
звільнило місце для світла.

Зимова сніжинка

Подобається

#2287 в Сучасна проза
#2277 в Різне
#445 в Поезія

У тексті є: зворушливе кохання, звороти долі, звуки душі

Відредаговано: 16.11.2025

Додати до бібліотеки

Поскаржитись