Розділ 28. Рідні вогні

“Я кохаю тебе…” – останні слова Каміли після чого її повіки закрилися – назавжди.

– Ні! Каміло! Відкрий очі. Відкрий, прошу тебе.

Рюк не відпускав її з рук до поки одна з лімнад не мовила:

- Ой, не хвилюйся ти так. Скоро ви з нею зустрінетися.

Вона зробила загрозливий крок уперед і її подруги повторили за нею. Їхні кігті стали наче ще гострішими, а поруч з Терсилією на пісок падали краплі крові, дівчини, яка нівчому не була винною. Вони вже утворили маленьку калюжу з неї.

Хлопець лагідно поклак дівчину на пісок та випростався у повний зріст. Лімнади прийняли це як знак того, що друзі готові до битви, оскільки всі останні повторили за Рюком.

– Що ж, я так розумію ти готовий зустрітися зі своєю коханою. – глузувала з нього Тарсилія. – Сельверо, думаю ми можемо починати.

Вона звернулася до найстаршої на вигляд з лімнад. Вона лише кивнула та подала знак іншим.

Наступної миті лімнади кинулися на підлітків. Рюк який тримав в руках кинджал з даманської сталі напав першим. Він поранив одну з них. після чого кинувся на інших.

Дівчата захищалися камінням яке знайшли на березі. Макс з Джеймсом захищали їх та допомагали Рюку. Коли одна з лімнад збиралася на пасти на Макса ззаду – Рюк кинув йому свій кинджал.

– Максе!

Макс зловив його та з розвороту вставив даманську сталь у груди лімнаді, по саме руків’я. Вона закричала, ще гучніше від містера Андерсона, якого її подруга вбила декілька хвилин тому. Макс винув кинджал, а лімнада впала на пісок хапаючись руками за груди. Її очі наче налилися гнівом, але вона вже нічого не могла зробити. Яскраво червона рідина лилася поміж її пальців.

– Ельсірія! – крикнула Терсилія. – Ні!

Вона загрозливо подивилася на Макса, а тоді кинулася на нього. Але Карина що були сили вдарила її по голові камінням і та відволіклася на неї, тим самим дала шанс хлопцю поранити її. Вона вхопилася за бік, де дві секунди тому був кинджал.

– Ліріель! – крикнула Сельвера, - Туди.

Вона поглядом вказала на Джеймса. Лімнада зробила кілька кроків до хлопця, коли накинулася на нього та вхопилася за горло. Хлопець намагався вибратися, але та ще більше посилювала хватку. Вже бракує повітря, коли та промовила:

- Це тобі за те, що твій друг вбив мою сестру тоді. – вона ще дужче вхопилася, - А це за, що зараз знову один з твоїх друзів вбив моїх подруг.

Вона не послабляла хватку, тому збиралася ще щось сказати у обличчя залите темним багрянцем. Джеймс намагався сказати щось, але його губи вже набули синюватого відтінку, а в очах з'явилися червоні прожилки. Але вона не встигла…

- Ліріель!

Вона на мить обернулась назад, коли отримала каменем по обличчю. Лімнада ослабила хватку та відпустила Джеймса. Ліріель збирала напасти на свою кривдницю, але Рюк зробив це першим. Він вставив кинджал у шию, по саме руків’я.

– Ти як? – запитав хлопець, коли лімнада впала на пісок замертво.

– Та наче нормально. – відповіла Даніель. Вона перевела погляд на Макса з Кариною.

– Треба їм допомогти.

Рюк прослідкував за її поглядом. – Максе!

Той на хвильку обернувся, коли отримав кинджал до рук. Коли Сельвера побачила його вона швидко позадкувала назад. Лімнада переводила погляд то на Макса з Кариною, що стояли перед неї, то на Рюка з Даніель, котрі вже допомагали Джеймсу присісти.

– І що нам з нею робити? – спитала Карина у Макса.

– Незнаю. – він ще пильніше придився до неї. – Ваші пропозиції?

Лімнада оцінила ситуацію та не давши відповіді пірнула до озера.

Коли Сельвера повністю зникла з поля зору, Макс з Кариною повернулися до решти, аби допомогти Джеймсу.

– Гей, друже, ти як? – спитав Макс, коли підійшов.

Хлопець трохи покашляв, та подивився на друга. Його очі були наповнені жалем та співчуттям.

– А ви як? – перепитав Джеймс.

– Та нормально здається. Нікого ж не поранили? – Рюк оглянув всіх.

– Ні, здається. – відповіла Карина.

Всі відповіли стверджено, коли Рюк помітив щось червоне на вороті оранжевого світшота його друга. Він присів поруч.

– Джеймсе, ти точно нормально почуваєшся? – хлопець лише махнув, - Впевнений, бо тут здається кров на вороті.

Після почутого всі інші також присіли поруч з другом. Вони почали візуально перевіряти чи не має він поранень, оскільки кров просто так не тече. – Народ, - почав Джеймс, - краще скажіть, що всі ті лімнади мертві. – його голос тремтів.

– Так, майже. – сказала Карина. – Лише одна втекла до озера. Сельвера.

– Але не думаю, що вона повернеться. – мовив Макс.

– Це добре.

– Мені здається, що нам краще йти звідси.

– Так, Дані, права, вам краще йти з пляжу.

Друзі стривожено подивилися на друга.