Розділ 26. Повернення

Друзі всі разом повертаються назад до Клауса, його батьки саме вийшли на декілька хвилин до молодшої доньки - Ебі.

У кімнаті нічого не змінилося. Те саме повітря, те саме світло, те саме ліжко на якого лежить їхній друг та брат. Нічого в кімнаті не змінилось за винятком самого Клауса. Його зміни здавалися ледь помітними, але шкіра навколо його рани стала ще темнішою. Вени на його руці стали ще більш чорними, а ті що були майже біля серця перейняли їхній колір.

Апарат, що викачував отруту - все ще працював. А єдиним звуком, що лунав в кімнаті був монітор пацієнта, що озвучував серцевий ритм.

- Брате, мені так шкода... - мовив Рюк, його голос наче трохи обірвався.

- Рюку, - звернулась до нього Каміла, - це не твоя провина. Не треба себе звинувачувати.

Дівчина підійшла ближче до свого хлопця та лагідно взяла його за руку. Він знав, що вона була права, але Рюк не звинувачував себе.

- Я не за це переймаюсь. Мені здається, що якби я був кращим братом то можливо Клаус розповів би мені все? Ти ж зробив би це?

Хоч відповів від брата не послідувала, але Рюк і так добре знав яка б вона була. Клаус вчинив би так само. Не дивлячись на їхні стосунки брат вчинив би так само, аби тільки не лякати та не хвилювати ні батьків, ні молодшого брата.

Друзі вирішили також піди провідати маленьку Ебі. Тож коли вони виходили з палати Даніель залишилась аби забрати сумку.

Взявши свою сумку, вона підійшла до ліжка та стала біля нього. Декілька секунд вона дивилася на хлопця нічого не кажучи, але згодом мовила:

- Клаусе, мені так шкода... Треба було розповісти всім одразу, але ми обидва були сильно емоційними та зухвалими. Я не звинувачую тебе в цьому, не подумай... Ми всі знаємо, що ти ризикував собою заради Джеймса. Якби не ти навіть страшно подумати, що з ним могло статися...

Очі дівчини почали потроху намокати з кожним сказаним словом. Вона присіла на край ліжка та взяла Клауса за руку.

- Мені справді дуже шкода. Мені начхати на те, що ти співпрацював з містером Андерсоном. Тебе можна зрозуміти. В тебе була вагома причина. Але я маю лише одне прохання - прошу тебе тільки не помирай. Добре? Не знаю чи ти чуєш мене взагалі, але прощу тебе не роби цього хоча б заради своїх батьків, брата та сестри.

Поки Даніель розмовляла до Клауса вона не помітила як його серцебиття ставало все повільніше, поки не наблизилось до критичної точки коли до палати з поспіхом зайшли його лікар та дві медсестри.

Дівчина швидко встала та відійшла від ліжка як наказав лікар. Вони поспіхом виміряли його частоту серцевих скорочень, коли вона вже стала нижчою за сорок лікар сказав:

- Софі, - звернувся лікар до однієї з медсестер, - швидко атропін 0,5 мг внутрішньовенно.

Після того як Софі зробила те, що сказав лікар, він швидко продовжив.

- Вколюй його кожні три-п'ять хвилин.

Здається препарат допоміг, але вже через мить ситуація повторилася. Монітор знову запищав, а лікар тепер наказав вколоти адреналін. Але це не допомагало, через що він наказав подвоїти дозу.

- Не допомагає! - крикнула інша медсестра.

Тоді лікар швидко підійшов до Клауса та почав робити масаж серця, оскільки на всю палату прозвучав звук який свідчив про зупинку серця.

Тим часом дівчина стояла за медсестрами зі сльозами на очах. Вона тремтячими руками взяла свій телефон та почала набирати Камілу, та швидко взяла слухавку, коли Даніель промовила до неї тремтячим голосом:

- Каміло. Клаус... він помирає...

- Що? Я не почула, що з Клаусом?

- Він помирає...

- Він помирає?! Ми біжимо до вас.

Каміла швидко кинул слухавку, а лікар та медсестри намагалися його врятувати, але його серце зупинилося. Лікар перестав робити масаж серця, він трохи відійшов від ліжка і коли двері палати відкрилися та до неї зайшли друзі та батьки, він сказав:

- Час смерті 13:46.

***

Весь залишок дня друзі провели разом заспокоюючи та втішачи один одного.

Тим часом як Кейт, Кевін та Рюк залишилися у палаті Ебігейл. Вони провели там залишок дня. На превелику радість з їхньою донькою та сестрою все було добре.

Ввечері друзі розійшлися по своїм домівкам де їх вже заспокоювали їхні батьки. Вони щиро співчували своїм дітям та сім'ї Ешвортів. "Це так жахливо втратити одну дитину, особливо коли інша також у лікарні." - казали вони.

***

"Доброї ночі, Даніель... Сподіваємось у тебе все гаразд?"

Дівчина погано спала цієї ночі, вона ніяк не могла викинути з голови той момент, коли серце Клауса зупинилося. Вона ніяк не могла йому допомогти...

Вона почула цей шепіт, як грім посед ясного неба. Вона різко встала та голові крутилося лише одне - "Нехай це буде лише страшний сон". Але на жаль дива не сталося.