Розділ 20. Діти

“Ви маєте прийти до нас! У вас немає вибору!"

Шепіт ніяк не заспокоювався з тих самих пір, як друзі зустрілися з Ллевелін та її братом. Він все погрожував, кликав та лаявся на Джеймса та Даніель - єдиних людей які його чули.

Аріан та Клаус повернулися до решти у вітальню, де друзі саме допивали чай.

- У вас все ок? - спитав брата Рюк.

- Так, все добре.

Мовив Клаус та сів на диван, Аріан присів на кріслі, яке було поруч. Він не подавав вигляду, але Аріан переживав за хлопця якого знав менше одного дня.

"Допоможіть нам..."

Джеймса перемкнуло, а Даніель стривожено подивилась на нього, коли промовила - "Що?".

- Ти це чула?

- Так.

Всі розмови у кімнаті майже одразу затихли, в ній стало настільки тихо, що можна було почути як цвіркуни починали грати на своїх скрипках.

"Допоможіть нам... Будь ласка..."

- Що таке? - спитала Ллевелін.

- Це діти. Вони повернулись. - сказав Джеймс.

- Що вони кажуть? - спитав Макс поставивши свою чашку на стіл.

- Вони просять про допомогу. - сказала Дані.

"Будь ласка..."

- Де ви знаходитесь? - спитав їх Джеймс.

"Тут... Тут ми у лісі..."

- Що вони кажуть? - спитала Каміла.

- Вони кажуть, що вони у лісі. - сказав Джеймс.

- Де саме? Ліс великий. - мовив Рюк.

"Ми біля будинку..."

- Якого саме? - спитала їх Дані.

"Біля будинку Майка... Ми тут..."

- Будинок Майка? Майка Столена? - перепитала Дані.

Друзі уважно подивились на неї в очікуванні того, що діти скажуть їй у відповідь.

"Так..."

Даніель не одразу озвучила відповідь, а спочатку подивилась на Джеймса який теж її чув. Він інстинктивно потер рукою шию, саме там де були сліди від пальців лімнади.

- Ну... - мовив Рюк.

- Так. Це будинок Майка Столена. Це той будинок, що знаходить на озері. - сказав Джеймс.

Оскільки на вулиці ще не темнішало, друзі разом з новими знайомими, вирішили сходити на озеро. Вони поспішали зробити це бо вже ввечері мали бути на вдома та вечеряти зі своїми сім'ями.

Тож вони рушили, як тільки-но допили свій чай.

На протязі усієї дороги ніхто майже нічого не говорив. А приблизно на половині шляху до компанії приєдналися ще два вогники, вони освітлювали дорогу та прокладали шлях.

- Ллевелін, - почав Джеймс, - можеш запитати у вогників, нащо вони тоді відвели нас на озеро?

-Так, звісно. Але вони і так тебе чують, тому можеш ставити запитання прямо до них.

Джеймс повторив своє запитання до вогнів, що були перед ним, і один з них у свою чергу полишив свого друга та підлетів до Ллевелін, щоб та передала його відповідь.

- Ага, зрозуміло. - дівчина тепер йшла поряд з хлопцем, - він каже, що вони спочатку взагалі не хотіли щоб ви прокинулись. Вони просто грали в квача і не очікували, що хтось з вас міг прокинутись.

- Але ж ми прокинулись. - сказав Рюк.

- Так. - продовжила дівчина, - тому вони вирішили провести вас до озера. З самого ранку, щоб ви могли побачити чудовий схід сонця.

***

На берег друзі вийшли майже біля того маленького водоспада, де Каміла з Кариною знімали свій маленький блог, та куди потім приводили решту. Щоб дійти до будинку Майка та Ванеси Столен їм доведеться пройти всі місця де вони ходили на цьому пляжі: маленький водоспад; місце, де був їхній табір; великий валун, біля якого лімнада напала на Джеймса; і сам будинок Столенів.

Вони йшли не швидко, оскільки після нічної грози пісок на березі ще не висох.

Озеро майже не змінилось після того, як друзі були тут останнього разу. Воно було спокійним, майже не колихалось. Але було в ньому щось загрозливе... Чи то темні майже чорні, як смола води, чи то вся та історія яка трапилася тут.

- Вони будуть нас аж до будинку вести? - мовив Рюк, коли вони вже проходили те місце, де в них був табір.

- Так. - відповів йому Аріан.