Розділ 13. Таємниці

Наступні декілька годин друзі провели в бібліотеці у стінах цієї секції, лише декілька разів виходячи з будівлі за водою чи чимось перекусити.

Четвірка почала роздивлятись всі книжки які були на рівні їхніх очей, таким чином вони Камілі вдалося знайти одну книгу в шкіряній обкладинці, яка колись була кольору морської хвилі, це був збірник поем Вільяма Шекспіра.

- Щось цікаве? – спитав її Макс.

- Ні, просто Шекспір. – сказала вона та поклала книгу на місце.

Дивлячись на інші книги, які теж всі були у шкіряних обкладинках, часто вигорілих, та не рідко в комплекті до них йшов немаленький шар пилу.

Поки вони роздивлялись книги, Даніель побачила на верхній поличці книгу яка називалась «Світ Грінвуда», але автора не було видно. Даніель намагалася її дістати, але в неї не виходило, книга виявилась занадто високо. «Дідько.» встигла вона подумати, як над її головою з'явилася чиясь чоловіча рука, котра змогла дістати ту книгу. Коли Даніель повернулась обличам до того хто це зробив та вже збиралась подякувати, як він вручив їй книгу зі словами:

- Якщо тобі потрібна допомога, то можеш сміливо до мене звертатись.

Посміхнувшись він пішов до Каміли котра кликала його.

- Максе, ти можеш допомогти?

Коли Даніель вже тримала книгу у руках вона мимохідь глянула на автора, це був Е. Ешворт, а тоді вона майже одразу присіла за стіл, що стояв у стіни навпроти того, що стояв біля секції «Газети», та почала читати її.

Тим часом Джеймс, Карина та Рюк подивились вже понад двадцять газет та фотографій в пошуках якоїсь інформації яка їм потрібна.

Карина вже починала нервувати оскільки її команда так і не змогла знайти нічого цінного.

- Чого ми так нічого не знайшли? – питала вона сама до себе.

Тут падає коробка, яку вона щойно ненароком зачепила ліктем, коли обперлася на один із стелажів. Коли коробка впала і її кришка відкрилась звідти показались газети, але на вигляд вони здавалися старшими ніж ті, що вони розглядали весь цей час.

- Що за…

Мовив Рюк, коли підняв одну з газет та поклав її на стіл, щоб краще розгледіти. Після його здивованих слів до нього підійшли Джеймс з сестрою. Тепер і на їхніх обличчях з'явилося здивування, а на обличчі Карини ще й радість.

- Невже нам і справді щось вдалось знайти? – спитала вона у хлопців.

- Схоже на те.

Трійня подивилась на цю газету ще трохи після чого взялася розбирати ту коробку. Знайшовши там безліч подібної літератури.

Після того як, Даніель знайшла ту книгу, Макс зміг віднайти книгу яка на перший погляд видавалась не сильно потрібною їм зараз, але Клаус сказав йому, що ця книга навіть дуже і потрібна, оскільки вона називалась «Легенди та міфи» і там могли бути відповіді на деякі їхні запитання на цю тему, котрі виникли під час їхнього походу.

Після декількох статей, котрі знайли Рюк, Джеймс та Карина вони точно могли сказати, що знайшли скарб.

Тим часом Каміла знаходить другий та третій томи «Легенди та міфи».

- Гей, хлопці, подивіться на це.

- Що там? – спитав її Клаус, одразу як підійшов.

- Здається у тієї книжки яку знайшов Макс є продовження і не одне.

Вона показала їм другий том, обкладинка якого на відміну від першого була більш світлішою, темно-рожевого відтінку, у той час як, перший том був темно-зеленого кольору.

- А третій том ось тут. – вона вказувала на нижню полицю на зовсім іншому стелажі. - Так дивно, що одна серія, а її книжки стоять в зовсім різних місцях, навіть не на одному стелажі.

Ось вони вже роздивляються третій том, і обкладинка в нього теж зовсім інша, тут вона вже темно-синього, майже чорного відтінку. Єдине що об’єднує ці книги це назва – «Легенди та міфи», та автор – Е. Вуд.

Після того як всі познаходили якусь інформацію, друзі всі разом сіли у читальному залі, щоб все обговорити, взявши з собою ті книжки та газети.

- Тож що вам вдалося знайти? - спитав Клаус.

- Ну спочатку нічого особливого, - почав його брат, - потім Каміла перекинула коробку в якій виявились газети які випускались ще сто років тому.

- Скільки? – перепитала його Карина.

- Сто. Сто років тому. – сказав Джеймс. – Але це ще не все нам вдалося знайти підтвердження, що Грінвуд і справді раніше знаходився у тому лісі.

На обличчях друзів з'явився подив та цікавість до щойно почутої інформації.

- А тоді містечно знаходиться зараз там де знаходиться? – спитав Макс.

- Це на превеликий жаль історія замовчує, - сказав Рюк, - просто один час вони писали, що проводили конкурс кращого рибалки, а потім десь через тижні два, вже пишуть, що в місті поставили новий фонтан на центральній площі…

- Так, хоча до цього про якийсь там фонтан ніхто нічого не писав. Що дуже дивно… - продовжила Карина.

Деякий час друзі просто сиділи та обмірковували все, що щойно сказали. Коли Джеймс продовжив: