Розділ 6. Берег та вода

Як вони дійшли до озера, усі зупинились на березі. Дівчата з Клаусом поклали речі на пісок.

- Зачекайте, - почав Рюк, - я думав, що ми будем ночувати в тому будинку. Чи ні?

- Це була б хороша ідея, якби не одне але. – почав Каміла. – Будинок вже старий, а всі семеро на першому поверсі, ми не помістимося.

- Ну, а якщо частина буде на другому поверсі, там же здається є кімната. Чи не так? – сказав Джеймс.

- Є. – відповів Клаус, - Але сам будинок не в кращому стані, а ті сходи тим паче. Тому нам краще буде залишитися тут.

- Та я не думаю, що вам захочеться посеред ночі, почути як хтось впаде з тих сходів, чи вони просто зламаються. – сказала Даніель.

- Добре переконали. Тоді ми залишаємося тут. – сказав Макс.

Почалося розкладання нового табору.

Він був сформований так, що вогнище виявилося посередині, а палатки були поставлені півкругом навколо нього, лицем до озера.

Тоді коли все було розкладено дівчата взяли з собою Даніель та Макса, щоб показати їм той чудовий водоспад, до якого вони вже ходили. Джеймс, Рюк та Клаус залишилися на березі.

Даніель та Макс, вражалися не перевершеній красі цього маленького але дивовижного водоспаду.

- Він і справді настільки прекрасний як ви про нього розповідали. – сказав Макс, фотографуючи його з різних ракурсів. – Треба буде щоб і хлопці теж на нього подивилися.

- Так, ти правий. – сказала Каміла. – Тут можна б було зробити просто неперевершену фотосесію. Можливо у морському стилі, чи чогось подібного.

- Ага. Це було б прикольно. – після цих слів Карина перевела погляд на подругу, - Даніель? Ти ще ні слова не промовила як ми сюди прийшли, з тобою все гаразд?

- Так.

- Класична Даніель. – сказав Макс. – Ти завжди така коли тобі щось дуже сильно сподобалось, ні слова не промовиш. Лише будеш дивитися, можливо навіть не рухаючись.

Поки Каміла, Карина, Даніель та Макс милувались водоспадом, троє хлопців стояли на березі дивлячись на озеро. Перші хвилини після того як їхні друзі пішли, вони стояли нічого не говорячи. Але потім…

- Чому це все відбувається саме з нами? – спитав Рюк.

- Ти зараз про що? – спитав його Джеймс.

- Ну, - почав Рюк, - в нас нарешті вийшло піди у похід до лісу всі разом. Але це все почалося перетворюватися на який пригодницький фільм з домішкою фантастики, і ви би знали як я сподіваюсь, що в нашому фільмі будуть лише ті блукаючі вогники.

- Ти про це. Знаєте, що мене зараз цікавить? – мовив Джеймс.

- Істоти, які можливо десь тут живуть? – запропонував свою думку Рюк.

- Я думаю, що тебе зараз цікавить, той старий будинок, який ми знайшли. А також скоріш за все, ще  історія нашого міста. – сказав Клаус.

- Насправді обидві ці думки, зараз мучать мою голову. Та знаєте, що?

- Що? – сказав Рюк.

- Я пропоную, щоб як тільки ми повернемося назад до міста, піди до нашого архіву в бібліотеці та знайти всю можливу інформацію про ліс та його жителів. А ще історію Грінвуда.

- Навіть не віриться, що ти зараз сам запропонував піти у бібліотеку, Джеймсе. Зазвичай тебе туди не затягнути.

- Знаєш Джейсоне, я раніше помічав, що з твого рота рідко виходять слушні висловлювання та гадав, що ніколи з ними не погоджуюсь, але зараз не думав, що скажу таке. Але я згоден з тобою.

- Ого, я теж не знав, що ти, Клаусе, вмієш сказати людям приємне.

- Воу, хлопці, ви дивуєте сьогодні один, одного. – трохи саркастично мовив Рюк.

В той час як, дівчата з Максом повернулись, хлопці якраз розпалили багаття. Вони знайшли великі шматки дерева, що лежали на березі ближче до лісу та підтягли їх.

Хтось дістав сосиски. Вони також знайшли палички на яких можна було їх посмажити. Але спочатку палички довелося трохи обпалити, для запобігання різних мікробів та вірусів. Тепер на них можна було насаджувати сосиски та смажити їх.

- Як там ваш водоспад? – спитав Рюк.

- Ти би міг сам відповісти на це запитання, якби пішов з нами. – сказала йому Каміла.

- Він просто вау. – сказав Макс. – Даніель навіть застигла, та нічого не могла сказати.

- Даніель, він, що був настільки гарний? – спитав Джеймс. – Чи може ти просто не хотіла нічого казати?

- Джеймсе, коли це ти почав підколювати її за це? – спитала Карина. – Ти ж її знаєш.

- Я ж жартую. Але він, що і справді такий гарний?

Тоді Макс простягнув йому свій телефон з відкритою галереєю, щоб показати фото які він зробив. Джейсон також показав їх Рюку з Клаусом, щоб вони теж могли подивитись. А тоді віддав телефон назад, його власнику.

- Там і справді гарно. – сказав Рюк. – Тебе можна зрозуміти Дані. Там і справді дуже гарно.

- Так. Там гарно. – сказала Даніель. – А, що ви робили поки нас не було? Чи весь час багаття розпалювали? – спитала вона.