Розділ 4. Будиночок рибалки

Друзі почали заходити до середини.

Зовні будинок виглядав маленьким, але зайшовши до середини, він виявився більшим.

З лівої сторони була стіна з відчиненими дверями які вели на кухню, куди пішли Макс та Рюк. За кухнею була вбиральня.

З правої сторони була вітальня. Вона вся та всі меблі в ній, були в павутині. Її оглядати залишись Каміла з Джейсоном. У вітальні стояв дерев’яний стіл з такими ж чотирма стільцями, один з яких був перевернутим. Також одразу з правої сторони стояла велика шафа. Перед сходами на другий поверх стояв старий комод. З Камілою та Джейсоном на першому поверсі залишилася ще Карина.

Сходи на другий поверх знаходилися у кінці вітальні були дерев’яні та дуже старі.

Саме через те, що вони були не в дуже гарному стані Клаус почав підніматися першим за ним продовжила підійматись Даніель. Вони пройшли сім сходинок і зупинились. Далі був такий собі маленький майданчик, де сходи вже повертали ліворуч вздовж стіни. Клаус продовжив підійматися, але Даніель залишилася на майданчику. Вона стояла роздивляючись фото, що висіли на стіні. Вони були чорно-білі, всі в пилу. Але на них можна було розгледіти чоловіка, якому на фото можливо років 50-55 та як здавалося його дружину.

«Вони були гарною парою.» - подумала Даніель. Вона сфотографувала це фото. А тоді піднялася до Клауса.

Всі продовжували оглядатися. На кухні хлопці знайшли зграю мурах, а також скелети малих та великих риб. Також там стояло відро з брудною водою, яка напевно колись була чистою. Коли Макс почав підіймати його, на дні почувся якийсь стукіт.

- Може виллємо воду у раковину? – запропонував Рюк.

- Давай.

Виливши воду у раковину, з дна випали ще скелети риб.

- Що тут відбувалося? - сказав Макс.

- Можливо тут жив рибалка?

- Сподіваюся…

Хлопці обмінялися трохи стривоженими поглядами та надією, що тут все ж таки жив рибалка.

У вітальні справи були теж не райдужні. У шафах було знайдено старі вудочки та рибальські сітки.

Макс з Рюком повернулись до Каміли, Карини та Джеймса у вітальню допомагаючи з пошуками – чогось, що можливо могло зацікавити того вогника.

На такому ж старому комоді (як і всі меблі в цьому будинку), що був перед сходами стояла рамка з фотографією, яку побачила Каміла, але вона не приділила достатньо уваги цьому фото.

На другому поверсі була спальня. У кімнаті сильно смерділо пліснявою, оскільки будинок знаходився на березі озера під постійною вологою.

На стінах здавалось були якісь шпалери, але з плином часу вони були в дуже поганому стані, що не можливо було розібрати, ні кольору, ні малюнку яких був на них. Над комодом, що стояв навпроти досить зручного на вигляд ліжка, висіла подяка - «Майку Столену. Найкращому рибалці Грінвуда». Даніель дістала телефон та сфотографувала її. Не дивлячись на те, що подяка була у скляній рамці, вона все трохи вицвіла на сонці, оскільки була навпроти вікна.  Ліворуч від ліжка стояла велика шафа. А під ним лежав колись пухнастий коричневий килим з ведмежого хутра.

У кожній кімнаті цього будинку були вікна, але у спальні їх було найбільше – три, по одному на кожній стіні. Тим часом як на кухні одне, над раковиною; у вітальні два, одне біля дверей з правої сторони та біля столу.

Більше нічого не знайшовши, Клаус та Даніель вирішили повернутись на перший поверх до друзів.

- Ну що, вам вдалося щось знайшли? – спитав Клаус. Коли вони зупинились на майданчику.

- Ну, не враховуючи більше десятка скелетів риб, то нічого. – сказав Рюк.

- На комоді навпроти сходів, стоїть фото, - почала Каміла, - на ньому якась літня пара. Але не знаю, чи важливо це…

Даніель вирішила спуститись до комоду та подивитись на фото про яке каже Каміла.

«Можливо це та сама літня пара, чиї фото я бачила на майданчику?», - подумала вона.

Залишалось спуститися ще по трьох сходинках, коли її права нога із хрустом дерева провались між дошками. Даніель швидко підхопив Клаус який встиг спуститися першим.

- Дані! – вскрикнула Каміла.

Всі швидко підбігли до сходинок, де Даніель тримала за стіну аби не вспасти, поки Клаус допомагає витягнути ногу її з тріщини.

Він намагався робити все обережно, щоб не сильно зачепити ногу та щоб сходинка не зламалася ще більше. Коли все ж вдалося витягнути ногу, то можна було побачити наскільки сильно старі дошки, по-перше, порвали сині джинси Даніель, а по-друге, наскільки сильно вони подряпали її ногу.

– Ти як? – спитала Карина.

Даніель спустилася зі сходів, а тоді мовила:

- Все нормально. То може ви ще щось знайшли?

- Так, ще вудочки та рибальську сітку. – продовжила дівчина. – А що у вас?

- Нічого, - почала Даніель, - окрім того, що у спальні висіла подяка, вручена найкращому рибалці Грінвуда. А та пара на фото, - вона трохи повернулась, щоб інші могли побачити його, - скоріш за все вони власники цього будинку. Оскільки їхні фото є і в спальні, і на сходах.