Розділ 2. Вогні

Приблизно о четвертій годині ранку, біля галявини, де на той час солодко спали підлітки, з’явився маленький голубий вогник, який почав дуже повільно кружляти навколо галявини. Але він нічого не підпалював. Через деякий час, до нього приєднався ще один вогник. Який прилетів із темноти лісу. З того моменту, вони удвох кружляли.

Вони літали приблизно дві години, перш ніж від їхнього світла прокинулась перша людина. Каміла.

Коли вона відкрила свої очі, то одразу подивилась навколо себе – дівчата ще спали. Каміла піднялася та сіла, у своєму спальному мішку, починаючи вдивлятись, у те голубе світло за межами палатки. Вона не набралася сміливості, щоб розстебнути змійку, аби вийти на вулицю.

«Можливо ми в небезпечні. Потрібно вести себе максимально тихо та спробувати розбудити дівчат…» - подумала Каміла.

Їй все ж вдалося розбудити одну з дівчат – Даніель. Зазвичай вона спить безпробудним сном, але тепер схоже вона помінялася своїм захопливим ним з Кариною.

Даніель була настільки сонна, тому одразу не зрозуміла, що вже прокинулась. Вона подумала, що це все ще її сон – у якому Каміла розбудила її, а на вулиці чарівне голубе сяйво. Але Каміла у її сні, виявилась занадто серйозною.

- Каміло, чого ти така серйозна?

- Бо, на вулиці щось голубе літає навколо нашого табору, - в їх голосі відчувалося занепокоєння.

- Чого ти? Заспокойся, це лише сон. – сказала вона сонним голосом, тоді як Каміла ущипнула її. – Ти чого?

- Я розумію, що ти щойно прокинулась. Але це не сон, Даніель. Уві сні ти б не відчула болю.

Тепер Даніель можливо не повністю але все ж прокинулась та була налякана.

- Що відбувається? – спитала Даніель пошепки та все ще сонним голосом.

- Не знаю. – відповіла Каміла, так само пошепки. – Я навіть не знаю як довго вони тут.

Дівчат почав наповнювати страх.

У той самий час як Каміла розбудила Даніель, Джеймс та Макс теж почали прокидатися. Спочатку вони подумали, що хтось пішов у туалет із увімкненим ліхтариком, оскільки зараз п’ята година ранку. Пізніше була думка, що дівчата вирішили по-фотографуватися на вулиці. Коли стало зрозуміло, що то голубе світло, а як відомо ліхтарик та спалах на телефоні – білі, в хлопців почалося легке занепокоєння.

Макс наважився розстебнути змійку та виглянути на зовні. Він майже одразу повернув свою голову назад. По його обличчю одразу було видно, що на вулиці відбувається щось дивне.

- Що там?

- Вогні. Там якісь бісові вогні літають! – сказав Макс.

Рюк та Клаус теж вже прокинулись. Вони почули як розстібається змійка однієї з палаток.

- Може хтось у туалет пішов? – сказав Рюк. Але вона майже одразу застібнулась назад. – А може вже перехотів.

Він трохи гиготнув з цього. Оскільки подумав, що цей хтось сильно злякався темряви, через що, заліз назад у намет.

Тоді у спільний чат друзів, надійшло повідомлення від Каміли: «Що відбувається назовні? Хлопці якщо це ви, то будь ласка припиніть. А то, це вже не смішно. Полякали всіх і досить».

- Так, - почав Рюк, - ну це, точно не ми с тобою. Може це Макс та Джеймс?

«Я пропоную вийти на вулицю, та подивитися, що це за голубе світло. Хто за, просто виходимо. Зустрінемось біля багаття.» - написав усім Рюк.

Всі прочитали його повідомлення. Рюк та Клаус вийшли першими, за ними зі своєї палатки вийшли Джеймс та Макс. Усі четверо підійшли до місця де раніше було багаття, та стояли чекаючи дівчат, але вони не наважувалися вийти назовні.

- А якщо це якийсь їхній дурний жарт? – сказала Карина.

- Якщо це так, то спочатку ми їх приб’ємо, а потім всі дружно посміємося з їхнього розіграшу. – сказала Даніель.

- А якщо ні, то вони зараз стоять там, чекаючи нас. Коли навколо нашого табору відбувається якась чортівня. – мовила Каміла.

Дівчата переглянулися, та все ж вийшли з намету.

Коли усі семеро опинились біля затушеного багаття – вогні навіть не думали зупинялись, вони продовжували кружляти, але тепер не навколо табору, а навколо самої компанії. Це наводило ще більше жаху. Тепер можна точно сказати, що це не чийсь розіграш.

Вони були справжні. Страх дівчат та хлопців за своє життя. Та голубі вогні, що літали на галявині.

Все це було справжнім.

- Хто вони такі? – спитала Даніель.

- Ми не знаємо. – відповів Макс.

- Але коли я виглядав раніше, то вогні літали навколо нашого табору, а тепер вони літають навколо нас.

- То, це ти змійку розстібав? – спитав Рюк.

- Це зараз і справді настільки важливо? – спитав Рюка його брат.

Один вогник зупинився. А за ним і другий.

Вони почали потихеньку летіти на схід, у глиб лісу. Час від часу зупиняючись ніби кажучи підліткам, щоб ті йшли за ними. Але вони не одразу зрозуміли, що вогні хочуть, тоді один з вогників полетів назад до групи та спинився навпроти свого приятеля, але вже за друзями.