****

Глава 20

Уже кілька днів Міка перебувала в Туреччині. Вона встигла відчути ритм і графік життя Джана, звикнути до його звичаїв і до кожної миті поруч із ним. Жодного разу раніше десятої ранку він ще не з’являвся. Сьогодні вона вирішила скористатися своїм раннім пробудженням і відчути вайб готелю. Вона вийшла на балкон, вдихнула свіже повітря, насолоджуючись ароматом ранкового Стамбула, і повільно сьорбнула кави.

Потім вона вирішила пройтися до басейну й трохи поплавати. Накинувши легкий халат поверх купальника, Міка рушила до води, готова повністю зануритися в атмосферу відпочинку й спокою.

І тут до неї підійшла керуюча готелю Лейла — знову ніби виникла нізвідки. Вона сказала щось турецькою, але Міка не розчула. Лейла знову пробурмотіла щось собі під ніс, а потім суворо промовила:
— Пані, я пропоную вам вийти з басейну. Ви в доволі відвертому купальнику, і панові Джану може не сподобатися, що на вас витріщаються відпочивальники.

Міка озирнулася довкола й переконалася, що ранок ще зовсім ранній, а біля басейну не було жодної людини. Але, вирішивши не сперечатися, вона все ж вийшла з води. Лейла недбало простягнула їй халат і, відходячи, почула, як та турецькою сказала собі під ніс:
— Nereden buluyor da sizleri, silikon aptallar. («Звідки він вас знаходить, ви силіконові дурепи»)

Міка не звернула на ці слова особливої уваги й поспішила піднятися до свого номера, вирішивши не надавати ситуації жодного значення.

За сніданком Джан знову щось розповідав про історію створення одного з готелів, а Міка на мить зовсім відволіклася. Її думки крутилися навколо ранкової зустрічі з Лейлою, і щось не давало їй спокою. Нарешті вона вирішила поставити запитання:

— Джане, скажи, будь ласка, а ти давно знаєш Лейлу?
— Так, дуже давно, — спокійно відповів він. — Ну… як знаю. Вона просто працює в мене саме в цьому готелі. А що, щось не так? — Джан підняв брову, помітивши її напруження.
— Сьогодні вранці я прокинулася рано й вирішила трохи поплавати в басейні. Вона прийшла й накинулася на мене… сказала, що ти не схвалиш, що я в відвертому купальнику, і змусила мене вийти з басейну та повернутися до номера.
Джан розсміявся, у його очах з’явився легкий блиск:
— Ну так, я б, мабуть, і справді не схвалив, якби на тебе витріщалися інші мужики.
— Джане, там нікого не було! — трохи роздратовано сказала Міка.
— Ну, добре, — усміхнувся Джан, — але я вважаю, що Лейла просто шанує твої моральні чесноти й мої інтереси.
Міка похитала головою:
— Джане, вона ще сказала, що я «силіконова дурепа».
Джан голосно розсміявся, і його сміх заразливо розлився по ранковій залі. Він окинув її поглядом, насмішкувато примружившись:
— Ну, можливо, я не все знаю… Може, ти мені зізнаєшся-таки, де в тебе силікон?
Міка, не стримавшись, зім’яла серветку й кинула в Джана, а потім відвернулася. Та її очі все одно усміхалися йому, говорили більше, ніж слова.

Міка сиділа в халаті, закинувши ногу на ногу, й мимоволі помітила, як Джан кинув погляд на розріз халата, що тягнувся від коліна до стегна. Їй стало трохи ніяково. Вона поправила халат і обережно запитала:
— Які в нас сьогодні плани?
Джан усміхнувся, зібрався з думками й сказав:
— У мене для тебе сьогодні є сюрприз. Думаю, ти складеш мені компанію. Є один проєкт, і я хочу, щоб ти подивилася на нього на власні очі.
Міка зраділа. Це був зовсім новий виток — не просто екскурсія, а можливість побачити Туреччину зсередини, відчути її інакше.
— Дай мені кілька хвилин, я переодягнуся, і будемо готові вирушати, — сказала вона з усмішкою в очах.

Джан сидів на балконі, повільно сьорбаючи каву, відчуваючи, як кожна його клітина тягнеться до неї. Він розумів, наскільки сильно його вабить ця жінка, і як важко впоратися з власним бажанням. Погляд його мимоволі впав на годинник, і він подумав, що Міка затримується. Вирішивши переконатися, що з нею все гаразд, він тихо попрямував до її кімнати.
Двері були прочинені — він увійшов і побачив її в тому самому білому халаті. Лише зачіска й легкий макіяж надавали завершеності її образу. Міка стояла півобертом до нього. Джан побачив, що лямки халата ослабли й чітко проглядалися обриси грудей; його дихання почастішало, тіло жадібно реагувало на кожен вигин, на світло, що падало на її шию, груди, стегна.

Він не зміг стриматися. Підлетівши, він ніжно, але з наростаючим нетерпінням підняв її на руки і почав пристрасно цілувати. Міка піддалася, її руки обвилися навколо його шиї, ноги — навколо його корпусу. Джан стискав сідниці Міки в долонях, все більше притискаючи її до себе. Кожен дотик, кожен поцілунок були сповнені жадібного, майже нестримного бажання. Він відчував себе звіром, який нарешті впіймав свою здобич. Пристрасне бажання володіти цією жінкою, стати з нею єдиним цілим нарешті було в його руках, у його владі. Вона була вся його, піддавалася йому всім тілом. Її стогін бажання відгукувався в ньому силою. Він насолоджувався її смаком, її пристрастю. Передчуття близькості вирувало в ньому, він відчував той самий момент, коли був готовий її взяти. Джан відчував її тепло, її подих, а світ навколо ніби розчинився, залишивши тільки їх двох.

Але раптом його пристрасть зіштовхнулася з хвилею усвідомлення. Молнія пройшла крізь нього зсередини. Він різко поставив її на підлогу, відступив, опустив погляд і тихо промовив уривчастим голосом, ще повним пристрасті й бажання:
— Пробач…

І перш ніж Міка встигла щось зрозуміти, він вийшов із кімнати, додавши лише:
— Я буду чекати тебе на балконі.