Шепіт хвиль
Розділ 22 «Вдома»
Лея.
Мене не було тут тиждень, але це були найдовші дні мого життя. Я подумки сім разів поверталася на цей ґанок, сім разів торкалася ручки дверей в уяві, але нічого не зрівняється з реальністю.
Я вдома. Я взялася за ручку й натиснула її. Він стояв просто за порогом. Валіза стояла поруч. Я застигла.
— Куди ти? — прошепотіла я.
Він повільно підвів голову. Його очі... Боже, ці очі. Вони дивилися в душу. Вони дарували кохання.
— До тебе. У Нью-Йорк. Я б знайшов тебе попри все.
Я розплакалася, стоячи на порозі, й дивилася на нього. Це був мій дім. Він був моїм домом. Навіки.
Ми кинулися в обійми одне одному. Наші губи злилися у поцілунку, який кричав про кохання, про полегшення та спокій.
#3857 в Любовні романи
#1746 в Сучасний любовний роман
#860 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 17.04.2026
Рекомендації книг, Промокоди і Знижки
Підпишись на канал Букнет в Телеграмі і слідкуй за повідомленнями
