Лея.
МЕНЕ НЕ БУЛО тиждень, але це були найдовші дні мого життя. Я подумки сім разів поверталась на цей ґанок, сім разів торкалась ручки дверей в уяві, але реальність усе одно перевершила. Я вдома.
Я взялась за ручку і натиснула її. Він стояв просто за порогом. Валіза стояла поруч. Я застигла.
— Куди ти? — прошепотіла я.
Він повільно підвів голову. Його очі... Боже, ці очі.
— До тебе. У Нью-Йорк. Я б знайшов тебе попри все.
Я розсплакалась. Мовчки. Просто стояла й дивилась на нього. Це був мій дім. Він був моїм домом. Навіки.
Ми кинулись в обійми одне одному. Наші губи злились у поцілунку, який кричав про кохання, про полегшення та спокій.
#6962 в Любовні романи
#2863 в Сучасний любовний роман
#1643 в Короткий любовний роман
Відредаговано: 30.07.2025