Шепіт хвиль

Розділ 22 "Вдома"

Лея.

  МЕНЕ НЕ БУЛО тиждень, але це були найдовші дні мого життя. Я подумки сім разів поверталась на цей ґанок, сім разів торкалась ручки дверей в уяві, але реальність усе одно перевершила. Я вдома. 

   Я взялась за ручку і натиснула її. Він стояв просто за порогом. Валіза стояла поруч. Я застигла.

   — Куди ти? — прошепотіла я.

   Він повільно підвів голову. Його очі... Боже, ці очі. 

   — До тебе. У Нью-Йорк. Я б знайшов тебе попри все.

   Я розсплакалась. Мовчки. Просто стояла й дивилась на нього. Це був мій дім. Він був моїм домом. Навіки.

   Ми кинулись в обійми одне одному. Наші губи злились у поцілунку, який кричав про кохання, про полегшення та спокій.




Поскаржитись




Використання файлів Cookie
З метою забезпечення кращого досвіду користувача, ми збираємо та використовуємо файли cookie. Продовжуючи переглядати наш сайт, ви погоджуєтеся на збір і використання файлів cookie.
Детальніше