Глава 9.1

— Її невидима для всіх сутність наче золотом оповита, криє в собі велику, невідому силу… — благоговійно пробурмотіла Дверґана, не зводячи з Олени цупкого погляду. — Хоч як дивно, але дракони цього не відчувають, не все вам підвладне…

— Маячня! В цій дівчині жодної краплини магії, — впевнений у власній правоті, принц невдоволено стиснув губи. Якби Ленна і дійсно володіла магією, це би неодмінно відчув батько-король, також магістр Алісферн. Схоже, в гноми багата фантазія. — Ленно, як почуваєшся? — стривожено поглянув на занурену в воду дівчину.

— Мені вже краще… На щастя, здатна рухатися й геть змерзла! — шмигнувши носом, змахнула з обличчя вогке пасмо.

— Вона зцілилася, — задумливо констатувала насуплена гнома. — Дівчині варто зігрітися…

Не зволікаючи, принц вийняв Олену з води та поставивши на ноги, відразу мовив заклинання і проявом магії висушив її, заразом огортаючи додатковим теплом. Також розумів, що варто якнайшвидше забиратися геть з цього лісу. Якщо гнома і дійсно володіє сильною магією, ставитиме багато небажаних запитань щодо чужинки Ленни.

— Сенно Дверґана, дякую за допомогу, — стримано кивнувши жіночці, квапливо потягнув Олену в бік галявини.

— Завше рада допомогти, — загадково хмикнувши, застигла біля джерела гнома незмигно дивилася їм услід. — Наївний принц драконів… — стиха бурмотіла собі під ніс. — Гадає, я не помітила, що ця дівчина з інших світів? Схоже, насуваються часи великих змін і давнє пророцтво зі Священної Книги Доменів здійсниться…

Опинившись посеред галявини, Бертран почав змінювати іпостась. Зойкнувши, Олена встигла відскочити вбік, боязко споглядаючи це перетворення. Кремезна постать принца почала збільшуватися у розмірах, одяг поступово розчинився й на тілі проступила чорна луска. Видовжуючись, звичні нігті перетворювалися на сріблясті кігті. За хвилину перед заціпенілою дівчиною постав велетенський дракон, страхітлива паща з білими, гострими іклами видала приглушений рик. Роздуваючи вогкі ніздрі, істота блимнула на Олену жовтими очиськами зі звуженими, вертикальними зіницями. Хоч і страхітливим здавався цей дракон, та водночас вражав величчю, дівчина мимоволі аж замилувалася, затамувавши дух.

— Божечко… Якщо оте лускате вогнем дихне на мене, то навіть кісточок не залишиться… — боязко прошепотівши, вирячилася на Бертрана. Нервово ковтнувши слину, мимохіть пригадала, як принц її цілував… І замість вродливого чоловічого обличчя та жарких губ споглядала страхітливу пащу! Ще й язика висолопив, вузького й роздвоєного… В її світі про драконів йшлося лише в казках, Олена й гадки не мала, що колись доведеться споглядати оте в реальності!

— Ленно, сідай мені на спину, — в голові раптом залунав уїдливий голос принца й заразом здавлений сміх. Авжеж, відчув її думки! Саме цієї миті дракон простягнув одне крило й опустивши на землю, створив щось на подобу трапа. Несміливо наблизившись, Олена крилом забралася на спину Бертрана. — Міцно тримайся за шипи! — почула наказ. І коли вона умостилася на шиї та схопилася за гострі шипи, дракон розправив широченні крила й стрімко злетів в небо, прямуючи в бік Скелястого Домену. — Знаєш, Ленно, ти перша дівчина, яка зуміла осідлати мене, досі жодній це не дозволяв…

— Матиму за честь! — випалила дівчина, заразом споглядаючи внизу мальовничі, дивовижні краєвиди. Чи колись могла подумати, що літатиме верхи на справжньому драконі? Мимохіть пригадався кінофільм з дитинства «Нескінченна історія», а бурхливі емоції переповнювали шаленством, насправді геть не було страху. Навіть високо в повітрі почувалася захищеною, адже поряд Бертран. Наче кремезна скеля, могутня сила й твердь, що затулятиме, ховатиме від будь-яких негараздів. Та чи завжди буде так? 

 Кружляючи над Скелястим Доменом, Бертран не поспішав опускатися, заразом демонстрував Олені казкові краєвиди. Звісно, відчув її захоплення та чомусь волів подарувати якнайбільше позитивних емоцій. Схоже, чужинка й власне дитинство пригадала, бурхливий сплеск картин спогадів… Заразом очима Ленни побачив її світ. Сірий, понурий, з бетонними багатоповерхівками. Цікаві помешкання в тих людей… Також і дерева спостерігалися, а біля отих нещасних будинків якісь залізні конструкції… Гойдалки для їхніх діточок? І раптом у спроектованому спогадами чужинки світі пролунав вибух… Ленна ж казала, що в них якась жахлива війна! Налякані люди кудись під землю тікають, ховаються… Хтось і геть не зважає на ті вибухи, прямуючи вузькими вулицями сірого міста. Бертран відчув смерть, що неслася в повітрі, якась дивна зброя… Звісно, то не прояв сірої енергії, яка нікого не щадить, бо в тому світі немає магії, проте смерть немов витає скрізь, також загальний страх втратити близьких та позбавитися прани, енергії життя. Але попри оте жахіття, чомусь люди в чужому світі здавалися незламними, невже і Олена саме така, сильна духом і безстрашна?      

Зробивши в повітрі чергове коло, задумливий дракон з чужинкою на спині повільно опускався на майданчик та за мить ще здалеку помітив струнку постать Жозефін.

«Жозі… — серце принца зрадницьки здригнулося. — Варто якнайшвидше з нею поговорити…» — чи сумував за своєю фавориткою? Вперто переконував себе, що саме так. Водночас намагався не думати про Ленну, яка вже за місяць назавжди зникне з його життя…    

Дорогі читачі! Чекаю на ваші коментарі! Якщо книга цікава - додавайте до бібліотеки, щоб стежити за оновленням, також маю для вас черговий подарунок - промокод до книги "Я твоє табу" від Мар'яни Долі та Влади Холод