Глава 8

У супроводі Бертрана Олена мовчки попрямувала надвір. Покинувши центральну вежу, вони наблизилися до широкого майданчика, а назустріч з боку господарської будівлі поспішав слуга, водночас тягнув за собою дивне колесо з довгою ручкою, до якої було прилаштоване щось схоже на кругле кермо.

— Ваша Драко-Високосте, — шанобливо вклонився Бертрану. — Магколесо для сенни Ленни, яке підготував за вашим наказом, магонакопичувач зарядив, можете перевірити, якщо бажаєте… — покірно кивнув на те дивне колесо з ручкою.

— Гаразд, може йти, — стримано кивнувши до слуги, принц уважно оглянув транспорт, огладив пальцями широке колесо з чорної деревини. Обабіч цього колеса прилаштовані металеві пластини-опори для ніг, також дракон ретельно перевірив магонакопичувач, який виблискував під кермом сріблястою кулькою. — Що ж, магії вистачить для прогулянки, — задоволено хмикнувши, перевів погляд на заціпенілу Олену, яка стояла поруч. — Ось твій транспорт, Ленно… А я обернуся драконом, прямуватимеш за мною. Заразом оглянеш Скелястий Домен… Гадаю, тобі сподобається прогулянка, краєвиди тут дивовижні! Ленно, щось не так? — запитливо примружився, оскільки в дівочих очах враз помітив неприхований страх і подив.

— Я ж не знаю… Не вмію керувати отим… пристроєм… — здригнувшись, Олена налякано втупилася поглядом в дивне колесо з довгою ручкою. — Можливо… краще вже пішки? — благально зиркнувши на застиглого принца, водночас помітила, як до майданчика стрімко наближалася принцеса Аріядна у супроводі нареченого Агартана.  

— Бертране, вітаю! — посміхаючись, граційно поправила на собі зручну сукню з червоного оксамиту. — Ми з сеном Агартаном також вирішили приєднатися до вас під час прогулянки, дозволите? Слуги повідомили, що ви зібралися оглянути домен! — вимогливо дивилася на насупленого брата. — До речі, сенно Ленно, ви вмієте керувати магколесом? — перевела запитливий погляд на знічену Олену, а вона у відповідь заперечливо похитала головою. — Як завжди, мій брат нічого не пояснив! Дивіться, — діловито кивнула на дивний транспорт. — Стаєте на пластини, які внизу обабіч, водночас тримаєтеся за кермо. В залежності від потрібного напрямку, крутите ним праворуч чи ліворуч, зрозуміли? Щоб збільшити швидкість, двічі торкаєтеся магонакопичувача, а щоб зменшити — тричі. Для активації магколеса потрібно натиснути на цей магонакопичувач, — вказала на сріблясту кульку, прилаштовану під кермом. — Все просто, Ленно! Ви швидко навчитеся! А якщо забажаєте приземлитися, то треба стиснути кермо й потягти на себе…

Звісно, Олена не воліла виказувати страх і безпорадність, хоча насправді хвилювалася, оскільки доведеться літати в повітрі, також намагалася запам’ятати настанови принцеси. Цікавий транспорт! Що ж, спробує. Ставши ногами на пластини, лівицею вп’ялася в кермо, а тремтячими пальцями правиці боязко торкнулася магонакопичувача й за мить колесо підняло дівчину в повітря. Зойкнувши з несподіванки, вона застигла над головами усміхнених драконів, насправді й дійсно лячно, доведеться керувати отим дивним непорозумінням. Сподівалася, що впорається. Звісно, могла відмовитися від прогулянки, проте перемагала цікавість, також не хотіла перед лускатими здаватися боягузкою.

— Арі! Ну без тебе ж ніяк! — принц уїдливо гарикнув до Аріядни, невдоволено суплячи смоляні брови. — Гаразд, приєднуйтеся до нас з Ленною! — схоже, не вельми радувало товариство сторонніх осіб, та чи варто сперечатися з впертою сестрою? За мить округливши очі, Олена споглядала, як Бертран, Аріядна та Агартан змінили іпостасі та обернулися посеред майданчика величезними драконами. Найбільшим з них був принц. Роззявивши рота, зависла в повітрі Олена мимоволі аж замилувалася ним. У світлі денних світил виблискувала смоляна луска, велетенська паща ошкірилися білими іклами. Труснувши довгим, звуженим хвостом, чорна істота граційно розправила широкі крила з чорними перетинками та злетіла в небо. Слідом здійнялася в повітря значно менша за розмірами істота, ззовні схожа на цього лускатого, вочевидь його сестра Аріядна, а поряд з нею летів сліпуче-срібний дракон, безсумнівно, то був Агартан, син магістра. Змахнувши крилами, вони помчали вперед, водночас здіймаючись до небес. Відкинувши липкий страх, оторопіла Олена щосили стиснула кермо. Двічі торкнувшись магнакопичувача, полетіла слідом за драконами. Намагалася не дивитися вниз, а під ногами простягалися численні замки з гострими шпилями, помешкання драконів домену. Інколи їх розділяли виступи високих чорних скель, поверх кам’яних веж майоріли строкаті стяги з різноманітними емблемами й поступово страх дівчини змінювався неабияким захопленням цією красою, аж дух перехоплювало…

— Подобається наш домен? — в голові залунав задоволений голос Бертрана, вочевидь він встановив ментальний зв’язок. — Тут мешкають всі знатні дракони нашого світу. А всередині на вершині королівський замок, наш палац…

— Гарно… — зірвалося в Олени з губ, водночас її голос лунав в свідомості принца. — А що далі, за межами вашого домену?! — горлала в повітрі, хоча Бертран її й так міг почути.

— Можемо спілкуватися подумки, я тебе чую, не варто кричати! — в голові відлунювало щось схоже на здавлений чоловічий сміх. — Попереду Лісовий Домен, там мешкають фейрі та гноми…

— Мабуть, моя служниця Ейбелі родом з тих лісів… — метикуючи, Олена враз зауважила у жаху, що магколесо раптом почало втрачати висоту. Відчайдушно смикаючи кермо та магонокопичувач, перелякана дівчина нічого не могла вдіяти, оскільки невідворотно стрімко падала вниз й розуміла, що за мить розіб’ється об гострі скелі домену… Ні, не такої смерті вона бажала! Схоже, не зуміє дотягнути до ритуалу, якась невідома сила знищить її раніше. Розпачливо, пронизливо скрикнувши, дівчина подумки прощалася з життям...

Схоже, чергова халепа( Чи встигне принц її врятувати? Чекаю на ваші коментарі!