Глава 6

— Схоже, вайншнап кепсько впливає на деяких дракониць, не щодня побачиш таке, — уїдливо реготнувши, Лейнгор і сам охоче ковтав з келиха той солодкий вайншнап, на смак схожий на червоне вино з вишуканим присмаком ягід. — Жозі сьогодні влаштувала феєричну виставу! До речі, вона гарненька без одягу… — кахикнувши, іронічно покосився на старшого брата, який застиг за столом грозовою хмарою. Авжеж, кохана фаворитка Жозефін осоромилася перед усіма, невже ревнощі штовхнули на такий безглуздий вчинок? А він навіть втішити її не може, бодай щось пояснити, оскільки змушений вдавати захоплення Ленною… Через цю безвихідь почувався безпорадним, клята чужинка! Докори сумління кололи голками, адже Жозі страждає… Хай там що, варто буде з нею поговорити, заспокоїти. Натякатиме, що десь за місяць Ленна йому набридне і це тимчасове захоплення, не міг розповісти правду. Ще й батько-король забажав влаштувати для нього відбір нареченої… Звісно, Жозефін також братиме участь в цьому відборі, проте Бертран розумів, що серед кандидаток будуть дракониці й з сильнішою магією. Чи є бодай якісь шанси в коханої Жозефін? На жаль, наслідний принц не міг одружитися за покликом серця і Жозі це розуміла та рішуче запевнила, що у будь-якому разі погодиться стати його офіційною фавориткою.

— В цієї дракониці жодної краплини гідності та сорому, — зневажливо кривлячи губи, ще й сестра Аріядна підливала масла у вогонь. — Сподіваюся, мій брате Бертране, згодом гідна кандидатка полонить твоє вперте серденько та з очей спаде полуда…

— Арі, обійдемося без настанов, — процідив крізь зуби наслідний принц, краще б сестричка вже мовчала! Геть не мав настрою бенкетувати, волів якнайшвидше опинитися у власних апартаментах. На жаль, навіть там не зуміє усамітнитися й все обміркувати, оскільки поряд завше перебуватиме Ленна… Подумки втішав себе, що ці жертви заради порятунку магії драконів. Отож, ще місяць і чужинка назавжди зникне з його життя…

За бенкетним столом мовчала лише Олена. Стискаючи келих тремтячими пальцями, інколи нервово ковтала отой доволі смачний вайншнап, напій розливався тілом теплими хвилями, опісля сьогоднішніх пригод не завадить розслабитися, оскільки й досі не могла оговтатися від потрясіння… Насправді під час словесної перепалки з Жозефін Олена помітила ту хмаринку, що злетіла з її пальців, також зауважила, що не піддається ментальному впливу драконів. Чи варто про це говорити вголос, розповідати бодай комусь? Нехай їхні маги і ламають голови, ба більше, Лейнгор повідомив короля, що дівчина не скорилася його ментальному наказу. Що ж, їхні проблеми!

Виринаючи з роздумів, дівчина підняла голову та вкотре натрапила на пронизливий погляд магістра Алісферна, Його Драко-Святість і досі сидів за столом, інколи обмінюючись фразами з правителем. І чому ж той «Папа Римський» так витріщається? Ще й погляд неприємний, аж мороз по шкірі…

Хоч бенкет був у розпалі, на танцювальному майданчику кружляли пари та довкола лунали світські бесіди, Бертран раптом підвівся з-за столу.

— З вашого дозволу, — стримано схилив голову перед королем на троні та сидячим поряд магістром. — Нам з Ленною вже час… відпочивати, — схоже, його геть не радувало те свято, як і веселі балачки, бажання покинути бенкет узяло гору.

— Гаразд, — король схвально кивнув у відповідь й перевів погляд на застиглу Олену. — Ти ж пам’ятаєш, що сенна Ленна ночуватиме в твоїх апартаментах?

Звісно, Бертран пам’ятав! Не варто було зайвий раз це підкреслювати! Чи дратувало його товариство чужинки? Переконував себе, що так. І звалилася ж на голову та людська дівчина, мов спалах сірої магії! Та чому водночас бентежить погляд її карих очей? Ще й не дозволив Лейнгору з нею танцювати, а свого молодшого братика добре знав, отой спокусник жодної спідниці не пропустить! Ба більше, наважився викрасти Ленну з маєтку вченого… Поведінка легковажного брата завше обурювала Бертрана, також чомусь не вельми приємною була думка, що Лейнгор у танці торкатиметься чужинки… Та чи не байдуже?

— Ходімо, Ленно! — буркнув, не глянувши в її бік. Нервово кахикнувши й стиснувши губи, простягнув дівчині лікоть. Несміливо підвівшись з-за столу, Олена вклонилася королю. Поклавши долоньку на згин ліктя пихатого дракона, попрямувала у його товаристві до виходу з зали. Через бентегу й пережите потрясіння геть не зважала на пильні, обпікаючі погляди присутніх дракониць. На сьогодні вже досить вражень, проте…

«Господи, мені ж доведеться ночувати з тим лускатим типом в одній кімнаті!» — вже й не знала, чи радіти, чи плакати… Можливо, принц спровадить спати до сусідньої кімнати, оскільки апартаменти величезні, але не так сталося, як гадалося.

Дорогі читачі! Чекаю на ваші коментарі, буду вельми їм рада)) також додавайте книгу до бібліотек, щоб стежити за оновленнями і не забувайте відстежувати автора, але переконайтеся, що не натиснули "Відстежувати" повторно, бо відпишетеся)