Глава 5.1

— Не тобі вирішувати, з ким буде… Його Драко-Високість! — спересердя випалила Олена, хоча насправді за неприхованою злобою маскувала страх, проте у жодному разі не стане його виказувати.

— Бачу, ти геть безстрашна… — засичала дракониця, в лютому погляді на тлі чорноти спалахнули червоні відблиски. — Тобі хоч відомо, хто я?! Я сенна Жозефін, фаворитка принца! Раджу не ставати на моєму шляху, оскільки пошкодуєш…

— Вже в штани наробила з переляку! — відрубала Олена з відвертим сарказмом. Уперши руки в боки, гнівно вирячилася на зухвалу співрозмовницю. Ось і зустрілася з тією Жозефін… І чим же причарувала Бертрана? Шкіра й кістки, хоча личко насправді миле, хоч і хиже. Луската гадина, годі й казати!

— Гаразд, сама винна… — зловісно процідила Жозефін, непомітно випускаючи з пальців сріблястий дим. — Зараз ти роздягнешся перед усіма, — вдаючись до ментальної магії, зловтішно розтягнула тонкі губи у їдучій посмішці. — Постанеш перед гостями в чому мати народила… — побіжно й переможно глипнула на подруг, які спостерігали за цією перепалкою та давилися сміхом. Вочевидь вже налаштувалися на виставу, оскільки гадали, що людська дівчина під впливом ментальної магії дійсно роздягнеться та осоромиться перед усіма.

— І чого раптом я повинна роздягатися? — хоч як дивно, але на Олену не діяла та магія Жозефін. — Невже полюбляєш жіночий стриптиз? — запитливо та водночас здивовано вигнула брову. — То сама і роздягайся! — бовкнула спересердя, зазираючи в чорні очі дракониці. 

Охоплена гнівом, Олена не відразу помітила, як з її стиснутих кулаків злетіла ледь помітна золотиста хмаринка й враз оповивши заціпенілу нахабу, всмокталася в її шкіру. Безпорадно округливши очиська, вона потягнула тремтячими пальцями шнурівку корсета власної сукні, а подруги-дракониці враз припинили сміятися й розгублено завмерли, вирячившись на Жозефін. Схоже, гості в залі навіть не помітили тієї золотистої хмаринки, яка мимоволі зірвалася з рук Олени, це лише зауважила котрась з подруг пихатої дракониці.  

— Демони… що ж відбувається? — перелякано пробурмотіла одна з них. — Жозі, що ти робиш?

Проте Жозефін наче їх не чула, продовжуючи стягувати з себе верх золотистої сукні, за мить вже й виставила на загальний огляд свої принади, як Олені здалося, не вельми й спокусливі. Авжеж, пласка, мов дошка! За кілька секунд розкішне вбрання сповзло вниз, оголюючи тонкі ноги в мереживних панчохах, також на дракониці красувалися вишукані панталони. Розпачливо здригаючись, Жозефін потягнулася й до них та за мить можливо би й скинула, проте раптом до них вихором примчав ошелешений Бертран. Вже й годі казати про присутніх в залі гостей, які з цікавістю та подивом спостерігали за цією виставою.

— Жозефін! Що ти робиш?! Негайно одягнися! — злісно рикнув принц, водночас рвучко натягуючи вбрання на майже оголену драконицю. — Невже напилася того клятого вайншнапу та втратила здоровий глузд?! — звісно, навіть і подумати не міг, що Жозефін перебуває під дивним ментальним впливом.

— Я… Не знаю, що зі мною відбувається… — виринувши з заціпеніння, дракониця із жахом затулила руками майже оголені груди. — Пробачте, я… — білосніжна шкіра враз забагровіла від сорому. Зрештою, похапцем натягнувши на себе розшнуровану сукню, вона стрілою кинулася з зали геть. Охоплена відчаєм і страхом, не стала нічого пояснювати, оскільки й сама не зрозуміла, що відбулося насправді. Не могла повірити в те, що опинилася під ментальним впливом якоїсь жалюгідної людини, це ж яка ганьба! Жозефін завше вважала себе сильнішою за людей, адже дракониця, магиня! Що ж, як кажуть, не рий яму іншому…

— Ваша Драко-Високосте… — у страху пробурмотіла котрась із подруг Жозефін. — Сенна Ленна… — судомно видихнувши, кивнула на Олену. — Вона якусь магію застосувала…

— Що за нісенітниці?! — гарикнув Бертран, вже спопеляючи поглядом ошелешену Олену. — Вона людина! Звідкіля в неї магія, ба більше, ментальна?! Бачу, з вас досить на сьогодні вайншнапу! — звернувся до неабияк наляканих подруг Жозефін. — Ленно! Я ж звелів тобі повертатися за стіл! — не встигла дівчина й слова мовити, як насуплений принц злісно схопив за зап’ясток та потягнув в бік бенкетного королівського столу.