Глава 4.1

— На жаль… — Ейбелі сумно зітхнула. — Кілька років тому зникла безвісти у щілинах Сірих Скель… Того трагічного дня разом з правителем пролітали над Сірими Скелями, зазвичай дракони полюбляють такі… «прогулянки»… Король з королевою заразом оглядали домен, але ніхто й гадки не мав… — скрушно похитала головою. — Раптом з однієї зі щілин неочікувано виник спалах сірої енергії, це руйнівна і страшна сила, навіть знищує драконів… Отож, бідолашну королеву за лічені секунди засмоктало в ту щілину, а звідти немає вороття… Лишенько, та й годі! Звісно, правитель кинувся її рятувати, але щілина зімкнулася… Не встиг. Досі картає себе через загибель дружини-королеви, бо не вберіг її. Правитель кохав її до нестями…

— Сумно… — співчутливо зітхнувши, Олена задумливо втупилася поглядом у власне відображення в дзеркалі. Авжеж, саме цієї миті споглядала справжню юну красуню, наче й старість ніколи її не торкалася. І де ж зникла та згорьована жіночка, втомлена життям? Також трагічна історія королеви оповила смутком, аж серце мимоволі здригнулося від жалю. Можливо, Бертран завше такий понурий через те, що втратив матір... — Я чула, що в наслідного принца є фаворитка, якась… Жозефін… — з відвертою цікавістю блимнула очима на застиглу поряд Ейбелі.

— Так… Його Драко-Високість неабияк захопився тією фавориткою-даконицею, але з нею варто бути обережною. Подейкують, вона пихата, чванлива й гордовита… Кажуть, навіть принцеса Аріядна її не терпить, оскільки вважає, що брат-принц вартує кращої, але не нам судити… До речі, принцеса без тями закохана в сина магістра. Схоже, правитель схвалює цей шлюб…

— Магістр… Я бачила його в залі, чомусь не вельми приємний тип… Чи так мені здалося? — хмикнувши, Олена запитливо вирячилася на Ейбелі, яка зі згадкою про магістра враз напружилася. — Що то за "перець" такий? Навіть король з ним радиться… Якась поважна шишка?

— Ой, ти що! Не кажи так… — напівфейрі налякано здригнулася. — Магістр Алісферн очолює Орден Срібних Драконів, дуже сильний маг! Срібні дракони — це окремий вид. Як і чорні дракони, дбають про чистоту крові, зазвичай створюють пари лише з представниками свого виду, проте інколи ці два види також паруються між собою, до прикладу, принцеса Аріядна і син магістра. На відміну від інших видів, саме чорні дракони володіють найпотужнішою магією, а ось срібних драконів ще з давніх часів вважають священними, особливими. В Скелястому Домені в них окремі помешкання неподалік від храму бога Аґні…

— Схоже, навіть в драконів є свій «Папа Римський»… — задумливо хмикнувши, Олена поправила густі локони. — А крім срібних і чорних лускатих гадів тут є інші дракони?

— Лускаті гади… — Ейбелі не стримала тихий сміх. — Є ще коричневі, тобто, земляні дракони, також блакитні і білі, представники стихії води… Вони без перешкод паруються між собою і мешкають в нижніх замках домену, як і сильні напівкровки. До речі, сенна Герта є напівкровкою, оскільки не вельми знатні дракони створюють пари і з людьми, але в дітей у таких шлюбах магія проявляються по-різному… До прикладу, сенна Герта вже не зуміє обернутися драконицею, хоча інколи проявляються певні ознаки…

— Авжеж, — Олена враз пригадала, як побачила на шкірі ревнивої, розгніваної жіночки луску. — Кажеш, оті чорні… дбають про чистоту крові… — чомусь спохмурніла, оскільки зрозуміла, що Бертран ніколи не звертатиме увагу на звичайну людину, якою вона й була. Жалюгідна, беззахисна людина, ба більше, чужинка… Геть не радувала жорстка ієрархія цього світу. — Отож, Оленко, знай своє місце! — з гірким сарказмом буркнула до власного відображення в дзеркалі, та водночас в її душі чомусь прокидалася запальна бунтарка. Авжеж, кортіло довести цьому клятому світові, що вона насправді особлива й варта уваги. Не дозволить отим лускатим істотам витирати об себе ноги! Та коли рипнули двері апартаментів, бунтарка всередині враз притихла, в приміщення карбованим кроком увійшов принц Бертран.

— Ти вже готова? — зиркнувши на Олену, застиг посеред кімнати кремезною скелею, а вона гордовито підняла голову й натрапила на обпікаючий чорнотою, чоловічий погляд. Кляті драконові очиська! Мимохіть в грудях розбурхували полум’я, ба більше, справжню пожежу! І чому ж так витріщається на звичайнісіньку людину? Невже насправді вражений її красою? — Бачу… готова… — прохрипів, відводячи погляд. Схоже, навіть слинку ковтнув… чи здалося? Звісно, дівчину лише порадувала така реакція принца. — Ходімо, на нас чекають! — буркнув, виказуючи вже звичне роздратування. Звісно, навіть не ощасливив компліментом, проте Олена й не сподівалася на те. — Не забувай, Ленно… — нервово зітхнувши, крижаним тоном карбував кожне слово. — Для всіх ти моя… фаворитка… — останнє слово немов лещатами витягли. — Також далека родичка сена Джерарда, приїхала до нього погостювати і я випадково побачив тебе на території його маєтку та… звернув увагу, — на ходу вигадував легенду їхнього знайомства. — Перед гостями та челяддю вдаватимеш, наче ми… коханці… — пролунало так, наче насправді вороги. — Ходімо, — стиснувши губи, простягнув зігнений лікоть, проте знічена Олена заціпеніла, вагаючись. — Чого стоїш?! — раптом рикнув, не дивлячись в її бік. — Кажу ж, ходімо! Чи тобі треба особливе запрошення?! — в голосі бринів неприхований гнів, водночас розбурхуючи в Олени відповідне почуття.

— Що ж, ходімо… Ваша… Драко-Високосте! — їдуче й злісно випалила дівчина. Стрімко наблизившись, демонстративно фиркнула, проте поклала долоньку на згин чоловічого ліктя. Через бурю гніву, що вирувала всередині вже й геть не думала про майбутній бенкет. Та коли в супроводі пихатого принца наближалася коридорами палацу до бенкетної зали, недавній спалах гніву почав змінюватися страхом, оскільки за мить предстане перед знатними драконами Скелястого Домену.

Дорогі читачі! Ваші коментарі та вподобайки надають натхнення автору)) Попереду в Олени бенкет з драконами...