Глава 3.2

— Але ж… Батьку… Ваша Драко-Величносте, як же… — схоже, Бертран геть не в захваті від цього несподіваного наказу. — Моя сенна Жозефін… Вона…

— Жодних заперечень, Бертране! — гарикнув батько-король, проймаючи сина чорнотою очей. — Лише тобі можу довірити цю справу! А твоя Жозефін почекає місяць, потерпить… Скажеш їй, що Ленна тимчасова розвага, щось вигадаєш! До речі, ти надто прив’язався до тієї фаворитки з не вельми сильною магією, в домені є дракониці й сильніші за неї… Подумай над цим, оскільки ти наслідний принц! Твоя майбутня дружина повинна бути магічно сильною, гідною стати королевою драконів! За тиждень звелю влаштувати відбір нареченої для тебе, оскільки вже час задуматися над майбутнім…

Саме цієї миті Олена зауважила, що поряд з королем пустує другий трон. Цікаво, чи є в драконів королева? Водночас мимохіть вкололо голкою через те, що в красеня Бертрана є фаворитка… Чому ж раптом це так збентежило? Невже не байдуже, з ким втішається отой… дракон? Господи! Та навколо неї самі дракони! Враз пригадала, що хтивий принц Лейнгор насправді був тією моторошною істотою, яка притягла її до палацу! Схоже, що й Бертран може обернутися чудовиськом з ікластою пащею… Страх пронизував крижаними голками, адже усвідомила, що опинилася в самісінькому лігві могутніх драконів!

— Джерарде, ти казав, що слуги в твоєму маєтку під дією заклинання мовчання… — метикуючи, король звернувся до вченого. — Для Ленни знадобиться особиста служниця, а я не волію залучати будь-кого з палацу і вдаватися до ментальної магії, не бажаю себе цим обтяжувати… — напружено стиснув губи. — Звели котрійсь зі своїх служниць прибути сюди!

— Як забажаєте, мій правителю, — Джерард покірно кивнув.

— Дивно… Ця Ленна звичайна людина, особа без магії… — раптом задумливо мовив магістр, який досі мовчав. — Чи не міг сен Джерард помилитися в розрахунках?

— Все наче правильно… — пробурмотів вчений, боязко відводячи погляд. Вочевидь почувався ніяково серед верхівки знаті драконів. — Також варто ретельніше вивчити, дослідити її сутність, бо ж кажу, немає доступу до певної частини інформації… На жаль, я не маг, а звичайний вчений, — стенув плечима. — Лише магам під силу розшифрувати та виявити…

— Дізнаємося під час ритуалу, — в залі залунав хрипкий, владний голос короля. — Бертране! Зараз відведеш дівчину до своїх апартаментів, пильнуватимеш її, як я звелів. Що ж, наразі ви усі вільні, можете залишити залу та повертайтеся на бенкет, а мені з магістром Алісферном ще необхідно обговорити певні важливі питання…

Разом з усіма присутніми Олена несміливо підвелася з крісла, крадькома глипнула на Бертрана. Злісно насупившись, він навіть не дивився в її бік.

— Ходімо! — роздратовано буркнув до дівчини. Вклонившись королю, дракони попрямували до виходу з зали, також і Олена на ватяних ногах розгублено попленталася слідом за Бертраном. Біля дверей наостанок обернулася й враз зустрілася поглядом з магістром, який залишився з правителем. Чомусь геть не подобався той погляд зіщулених очей, що проймав крижинами, аж мимохіть здригнулася.

— Сене Агартане, — опинившись в коридорі, принцеса Аріядна солодко промурмотіла до білявого юнака, сина магістра. — Ходімо до бенкетної зали, не варто пропускати свято, — всміхнувшись, поклала долоню на згин його ліктя. — Що ж, братику, — підморгнула похмурому Бертрану. — Оберігай оту людську дівчину, як звелів батько, — уїдливо реготнула. — Схоже, твоя сенна Жозефін засмутиться, оскільки згоратиме від ревнощів… — грайливо похитала головою. — До речі, їй не завадило би трохи «обрубати крила», бо поводиться надто зухвало, наче вона тут не звичайна фаворитка, а принцеса!

— Арі, досить! — злісно гарикнув Бертран до сестри. — Хоч ти і не любиш сенну Жозефін, проте тримай свою думку при собі!

— Що ж, бенкет триватиме протягом ночі до ранку… — не приховуючи широкої посмішки, Аріядна наче геть не зважала на понурий настрій старшого брата. — Коли сенна Ленна приведе себе до ладу, доведеться представити її гостям! — задоволено блимнула очами на знічену Олену. — Уявляю реакцію Жозефін! Вона ж оскаженіє! — схоже, принцесу це неабияк тішило. — Бувайте! Чекаю вас на бенкеті! — махнувши лівицею, за мить в товаристві Агартана впевнено покрокувала коридорами, цокаючи підборами.

— Отакоє… — приречено пробурмотіла Олена, глипаючи услід вродливій принцесі та білявому юнаку. — Жозефін… Ті дракони мене тут неодмінно зжеруть, вже й сумніваюся, що дотягну до клятого ритуалу… — хай там як, насправді неабияк жахало, що доведеться мати справу з ревнивою суперницею - драконицею…  

Дорогі читачі! Схоже, нашій Олені доведеться несолодко... Чекаю на ваші коментарі!)