Глава 3.1

На тлі антрацитових стін коридорів мерехтіли численні лампадки, кам'яну підлогу застеляли бордові килимові доріжки, інтер’єр нагадував готичний стиль. Рвучко штовхнувши масивні арочні двері, Бертран увійшов до просторої зали. Лише опісля обернувся до Олени, побіжно обдарувавши обпікаючим поглядом. 

Схоже, на них вже очікували. Біля одного з високих вітражних вікон застигла худорлява чоловіча постать, на обшитій червоним оксамитом канапі сиділи дівчина та юнак. За хвилину до зали увійшов і правитель, слідом прямували молодший син Лейнгор та Джерард. Змахнувши в повітрі правицею, король за допомогою магії захлопнув двері.

— Вітаю, Ваша Драко-Святосте! — гучно мовив до чоловіка біля вікна.

— Ваша Драко-Величносте, — у відповідь він стримано схилив перед правителем голову, а Олена з цікавістю роздивлялася ту дивну особу. Худорляву постать оповила довга, срібляста мантія, на голові красувалася білосніжна чалма, з-під якої на плечі спадали прямі, молочно-білі пасма, а цупкий, крижаний погляд сірих очей враз зупинився на Олені. Не вельми приємний, дівчина враз мимохіть здригнулася.

Розташувавшись на високому чорному троні, король жестом запросив усіх присутніх сісти за стіл, що простягався вздовж зали, Олена також мовчки опустилася в крісло якраз поряд з Бертраном.

— Що ж, Джерард зумів доставити сюди потрібну нам особу, її ім’я Ленна, — звернувшись до присутніх, король кивнув на застиглу Олену. — До речі, я Ернтгард, правитель драконів, — стримано представився їй. — Це мої сини, Його Драко-Високість Бертран та Лейнгор, — вказав на знайомих вже Олені братів в чорних плащах. — Моя донька, принцеса Аріядна, — поглянув на граційну, худорляву дівчину зі смоляними косами та пронизливо-чорними очима, розкішна сукня з бордового оксамиту виблискувала розсипом численних самоцвітів. — А це… Його Драко-Святосте Алісферн, магістр Ордена Срібних Драконів, — поважно представив того дивного чоловіка з чалмою на голові. — Також його син Агартан, — кивком вказав на сидячого біля принцеси юнака, ззовні схожого на батька. Такі ж білосніжні коси, гладенька молочна шкіра і прозоро-сірі крижини очей. — Варто сказати, Ленно, ти опинилася в моєму замку на вершині Скелястого Домену драконів… — постукуючи пальцями по підлокітниках трону, свердлив Олену вивчаючим поглядом.

— Задля чого? Навіщо мене сюди притягли? — враз вирвалося в приголомшеної дівчини. — Навіщо я вам знадобилася?!

— Ти станеш важливим елементом певного ритуалу, — холодно відрубав правитель. — Останнім часом в нас, драконів, виникли певні складнощі з магією, а цей ритуал врятує нас від магічного спустошення, знешкодить певну силу, яка поступово поглинає нашу енергію…

— Я?! Яким чином?! — вигукнула боязко Олена. — А що буде після? Чи повернете мене в мій світ?! — запитливо вирячилася на задумливого короля.

— Побачимо… — таке враження, що й сам правитель не знав відповіді на це запитання. — Все залежить від… ходу ритуалу, від наслідків…

— А це небезпечно для мене?! — звісно, Олена й не знала, чого сподіватися, пальці зрадницьки похололи у страху. — І що саме я повинна робити?

— Нічого особливого, Ленно… — схоже, король Ернтгард наче більше не волів нічого пояснювати. — Знадобиться лише твоя присутність… Сене Джерарде, — перевів важкий погляд на мовчазного вченого. — Скільки часу займатиме підготовка до ритуалу?

— Приблизно місяць знадобиться, Ваша Драко-Величносте, — кахикнувши, звітував Джерард. — Необхідно вдосконалити певні артефакти для ритуалу, також скласти перелік заклинань, яких чимало… Ви ж розумієте, бодай одна незначна похибка, помилка і енергія божества може знищити нас усіх! Підготовка складна, мій правителю, та головне, що я зумів відшукати… Ленну, — побіжно глипнув на дівчину, яка саме цієї миті почувалася піддослідною тваринкою. Чіткої відповіді щодо безпеки і повернення не отримала, геть це все не подобалося. — До речі, коли я вивчав інформацію про неї, зіткнувся з певними складнощами… Серед рун була інформація про її магію, проте на маю до неї доступу, дивно…

— Дійсно дивно, — хмикнувши, король насупив смоляні брови. — Вона ж людина… Чи може людина володіти магією? — напружено переглянувся з магістром, який також примружився з цікавістю.

— А якщо я… відмовлюся від того ритуалу? — Олена з відвертим викликом поглянула на правителя й враз натрапила на його грізний погляд з червоними відблисками у чорноті зіщулених очей.

— Якщо відмовишся та чинитимеш опір, виказуватимеш непослух, особисто тебе спопелю... — пролунало загрозливо, зловісно. — Ти лише жалюгідна людина, не забувайся! — голос зривався на гарчання, усі присутні враз с острахом напружилися. Вочевидь правитель драконів у гніві страшний, Олена також це зрозуміла. Приречено здригаючись, почувалася загнаною в пастку. Авжеж, доведеться погодитися, адже ті чудовиська й дійсно могли перетворити її на купку попелу.

— Г… гаразд, — затинаючись, нервово труснула головою. — Робіть вашу драконячу справу… — попри липкий страх, видихнула з їдучим сарказмом.

— До ритуалу Ленна перебуватиме в палаці, — владно мовив король до присутніх. — Лише ви, мої наближені особи, знаєте справжню причину її перебування тут, ця таємниця повинна залишитися у цій залі… Бертране, — спрямував важкий погляд на старшого сина-принца. — Ти особисто охоронятимеш дівчину, для всіх вона твоя нова фаворитка і ночуватиме в твоїх апартаментах, зрозумів мене? Якщо питатимуть, звідки узялася, казатимеш, що родичка сена Джерарда і ти випадково побачив її в Смарагдовому Домені та зацікавився нею…

Дорогі читачі! Вирішила сьогодні дати шмат оновлення))) Чекаю на ваші коментарі та буду вдячна за вподобайки) схоже і Бертрана ошелешив останнім наказом...