________________________________
Шепотом дишуть у вуха,
То стогнуть примар думки:
Повні зневіри й отруйні,
Зухвалі й огидні, брудні …
Шепіт торкається скроні,
Поклик надії бринить,
Віжки прийняти у долі
Та щось змінити за мить.
Просто люди — герої…
Їм важливо вірно вчинить.
Допомогу надати й спокою,
Коли в стражденних болить.
________________________________